UA.News публікує другу частину ексклюзивного інтерв’ю Євгенії Разумкової-Дюфур, асистентки першої віцепрезидентки Європейського парламенту, в якій вона розповідає про зміну політичного ландшафту Євросоюзу та наслідки цього процесу для України.
Першу частину розмови читайте тут.
Нові політичні гравці у Європарламенті
Євгенія Разумкова-Дюфур: Європейський політичний ландшафт зазнав суттєвих змін. Я працюю з двома депутатами, які належать до правоцентристської Європейської народної партії (European People’s Party, EPP). Вони представляють Християнсько-демократичний союз Німеччини (CDU) — політичну силу, яка послідовно підтримувала Україну і продовжує це робити незалежно від політичної кон’юнктури. Ця позиція залишається незмінною, і для мене це принципово важливо.
Найбільш помітною новою силою стала фракція Patriots for Europe, яка об’єднала ультраправі та націонал-популістські партії, зокрема французьке Rassemblement National Жордана Барделли та партію Віктора Орбана Fidesz. Станом на початок роботи нового скликання ця фракція налічує 84 депутати Європарламенту, що робить її третьою за чисельністю політичною групою. Patriots for Europe відіграють дедалі активнішу роль у формуванні порядку денного, особливо у питаннях міграції, суверенітету та скепсису щодо подальшої інтеграції ЄС — і, відповідно, щодо підтримки України.
Паралельно в парламенті присутня фракція Європейських консерваторів і реформістів (ECR), яка налічує 78 депутатів. Це більш ідеологічно різнорідна група, з якою в окремих, конкретних питаннях можлива прагматична співпраця. Водночас для соціал-демократів така співпраця часто залишається політичним табу.
Окремо варто згадати новостворену ультраправу фракцію Europe of Sovereign Nations (ESN), до якої входить, зокрема, німецька Alternative für Deutschland (AfD). Ця група наразі налічує 25 депутатів, із яких 14 представляють AfD. Попри меншу чисельність, ESN активно використовує парламентську трибуну для поширення радикально євроскептичних і антиукраїнських наративів.
Загалом ультраправі та радикально євроскептичні сили сьогодні мають понад 180 місць у Європейському парламенті, що суттєво впливає на політичний баланс і риторику інституції.
Єдиною ефективною відповіддю на це залишається системна робота з громадськістю: прямий діалог, спростування дезінформації фактами та демонстрація реальних результатів підтримки України. Більшість європейців усвідомлює, що у разі поразки України ризик поширення війни на територію ЄС стане цілком реальним.
Європа діє в надзвичайно делікатному середовищі. Будь-яке рішення — зокрема щодо використання заморожених російських активів для відбудови України — може бути по-різному інтерпретоване Кремлем. Чи не сприйме Москва це як крок до прямої конфронтації? Це питання залишається серйозним стратегічним викликом.
Європейські столиці добре усвідомлюють: навіть мінімальну помилку Росія може трактувати як провокацію. А ціна такої помилки для Європи може бути надто високою. Це і є політична реальність, у якій сьогодні доводиться ухвалювати рішення.
Інформаційна битва з популізмом у Європі
Євгенія Разумкова-Дюфур: Той факт, що в Європейському парламенті сьогодні присутня значна кількість депутатів із крайніми правими або відверто екстремістськими поглядами, відображає не лише суспільні настрої. Він також є прямим наслідком впливу соціальних мереж, поширення дезінформації та роботи алгоритмів, протидія яким демократичними методами виявилася вкрай складною.
Якщо говорити про силу алгоритмів, достатньо лише раз переглянути контент, пов’язаний, наприклад, з AfD, — і подібні матеріали починають постійно з’являтися у стрічці. Звичайно, існують спроби реагувати на це правовими та регуляторними інструментами, але вплив соціальних мереж залишається надзвичайно потужним. Особливо з огляду на те, що частина аудиторії свідомо обирає спрощений, емоційний контент, який легко сприймається і не потребує глибшого аналізу.
Проблема демократичних партій полягає в тому, що вони не можуть дозволити собі однобоке або маніпулятивне пояснення законів чи політичних рішень. Навпаки, ми надаємо всебічну, комплексну інформацію. Навіть тоді, коли її намагаються максимально спростити, вона все одно часто залишається складною для широкої аудиторії.
У цьому контексті показовим є те, що кількість підписників у депутатів від демократичних партій часто менша, ніж у політиків, які поширюють примітивні або відверто неправдиві дописи в соціальних мережах від популістських сил. Популісти пропонують прості відповіді на складні питання і дозволяють собі говорити практично будь-що, аби лише привернути увагу аудиторії.
Чи збережеться баланс політичних сил у Європейському парламенті?
Євгенія Разумкова-Дюфур: Європейський парламент обирається на п’ятирічний термін, і його політична композиція залишається незмінною протягом цього періоду. Єдині можливі зміни стосуються призначень на керівні посади всередині інституції.
Кожні два з половиною роки в Європейському парламенті відбуваються так звані проміжні вибори. У їхніх межах обирають президента парламенту, віцепрезидентів, а також голів ключових комітетів і делегацій, зокрема тих, що відповідають за зовнішню політику. Раніше існувала чітка практика ротації президента з метою збереження балансу між центристсько-правими та соціал-демократичними силами, хоча в окремих випадках мандат продовжували.
Формально ці політичні сили мають право порушувати питання своєї представленості на різних рівнях. Водночас керівні позиції в Європейській комісії, Європейському парламенті та Раді ЄС наразі займають представники демократичних партій. Показово, що, наприклад, ліберальна фракція, яка є лише п’ятою за чисельністю, все ж має одну з ключових керівних посад.
Порушення цього балансу може відкрити своєрідну «скриньку Пандори» і призвести до серйозної дестабілізації існуючої системи.
Варто також наголосити, що в Європейському парламенті немає формальної коаліції. З одного боку, це створює суттєві виклики для ухвалення рішень, а з іншого — забезпечує інституційну гнучкість і можливість ситуативних домовленостей. На цьому етапі передбачити подальший розвиток подій украй складно.
Цілком можливо, що радикальні партії не наполягатимуть на переобранні на всі ключові посади, аби уникнути масштабного політичного скандалу.
Попереду ще щонайменше рік, протягом якого необхідно уважно й системно відстежувати ці тенденції. Давати остаточні прогнози наразі зарано.
Посилення антиєвропейських настроїв
Євгенія Разумкова-Дюфур: Антиєвропейські настрої в ЄС — не нове явище, але вибори 2024 року показали, що в окремих країнах вони досягли рівня, який стає системною проблемою. Цю тенденцію вже неможливо ігнорувати.
Вона активно підживлюється інформаційною війною. Протести, зокрема серед аграріїв, дедалі частіше спрямовані проти політики ЄС — наприклад, проти угоди з МЕРКОСУР, попри те що вона відкриває нові ринки для європейської промисловості. Аргументація протестів часто не витримує перевірки фактами.
Водночас цей виклик має й зовнішній вимір. Росія протягом років інвестує значні ресурси в дезінформацію, підтримує крайні політичні сили та медіа, що працюють місцевими мовами по всій Європі. Мета очевидна — підрив довіри до європейських інституцій і дестабілізація ЄС.
У цій ситуації Європа не може дозволити собі пасивність. Підрив довіри до Союзу безпосередньо впливає на політичну стабільність і здатність ЄС діяти як глобальний гравець. І це питання вже не лише внутрішньої політики, а стратегічної безпеки.
Як протидіяти євроскептицизму
Євгенія Разумкова-Дюфур: Євроскептицизм не можна подолати простими гаслами — він потребує комплексного підходу. Проблема полягає, зокрема, у структурі самого ЄС: Союз діє лише в межах повноважень, наданих державами-членами, але політична відповідальність часто перекладається саме на Брюссель. Успіхи приписують національним урядам, тоді як складні або непопулярні рішення автоматично стають «помилками ЄС».
Ключова робота відбувається на національному та місцевому рівнях. Коли там бракує ефективних інструментів для реалізації спільних європейських цілей, це помилково сприймається як слабкість самого Євросоюзу. Насправді ж багато таких рішень ухвалюються саме державами-членами — і це одна з головних проблем у сприйнятті ЄС громадянами.
Окремим викликом залишається надмірна бюрократія. Спрощення процедур, систем фінансування та щоденної адміністративної роботи є критично необхідним, якщо ЄС хоче зберегти довіру громадян.
Не менш важливим є інформаційний вимір. Потрібно системно підтримувати незалежну журналістику та протидіяти алгоритмам соціальних мереж, які створюють замкнені «інформаційні бульбашки» і підсилюють радикальні або популістські наративи.
Особливо вразливою залишається молодь. Зниження виборчого віку до 16 років у частині країн ЄС означає більшу відповідальність за інформаційну політику. Саме ця аудиторія найчастіше споживає спрощений контент із соцмереж, тому доступ до якісних і різноманітних джерел інформації стає принциповим.
Важливим кроком у цьому напрямі став European Media Freedom Act, напрацьований у попередньому законодавчому періоді за участю Сабіни Верхеєн. Його мета — підтримка незалежних медіа та професійної журналістики в умовах, коли рекламні бюджети масово перетікають до соціальних мереж та інфлюєнсерів, часто без експертизи та відповідальності.
Ситуація, коли журналісти, які працюють у зонах бойових дій і ризикують життям, залишаються без підтримки, тоді як примітивний контент збирає мільйонні аудиторії, є неприйнятною. Підтримка якісної журналістики — це не питання смаку, а питання демократичної стійкості Європи.
Безпека — об’єднуючий фактор Європейського Союзу
Євгенія Разумкова-Дюфур: Безпека дедалі більше стає ключовим фактором, який об’єднує Європейський Союз. ЄС вже впроваджує низку ініціатив, спрямованих на створення внутрішнього ринку оборонної продукції, заснованого на тісній міждержавній співпраці.
Йдеться про спільну розробку компонентів і запасних частин для військової техніки, координацію виробничих ланцюгів, а також системний обмін інформацією, експертизою та технологіями. Такий підхід дозволяє не лише зменшити фрагментацію оборонного сектору, а й вибудувати більш ефективну та самодостатню європейську систему безпеки.
