Як українські удари по Криму змінюють хід війни
Директор з інновацій та відкритих методів аналізу в Інституті вивчення війни (ISW) у Вашингтоні, Джордж Баррос, вважає, що удари України по Криму створюють для Кремля нові стратегічні виклики, до яких Володимир Путін, ймовірно, не готовий.
В розмові з Віктором Шлінчаком у програмі “Критичне мислення”, він розкрив, чому Путін, очевидно, отримує спотворену інформацію про ситуацію на фронті, як Росія намагатиметься уникнути чергової масштабної мобілізації, а також яку роль в цьому процесі відіграє Білорусь. Крім того, він прокоментував можливості росіян у контексті захоплення Костянтинівки.
Кримська кампанія змушує Кремль до нових рішень
– Як вплине кримський фактор на подальший перебіг війни?
– Час покаже, наскільки успішною буде ця українська кампанія, але результати вже очевидні: вона ізолює важливі райони на полі бою, що ми раніше не спостерігали.
Ця кампанія, безперечно, підштовхне російське керівництво до ухвалення нових рішень, змушуючи його до переговорів. Фактом залишається, що Росія не може захищати свої транспортні комунікації до Криму. Якщо така ситуація продовжиться, це може спричинити позитивні наслідки для України.
Крим є критично важливим для російської військової логістики в окупованих південних регіонах України, зокрема у Херсонській та Запорізькій областях. Усі російські сили в цих регіонах залежать від постачання через основні маршрути. Українська армія вже активно блокує ці шляхи, і Крим стає єдиною опорою для продовження російських військових дій.
Неправильні дані на користь України
– Чи вважає Путін цю ситуацію тимчасовою?
– Ймовірно, ні. Путін не отримує адекватної розвідінформації. Очевидно, що його розвідувальні органи, як ФСБ, лише вводять його в оману.
Володимир Путін завжди комунікує на переговорах позиції, які часто є неприйнятними для реальності. Наприклад, російська карта фронту в Запорізькій області серйозно перевищує актуальний стан справ. Кремль намагається показати свою силу, навіть коли факти не підтверджують цих розповідей. Зцільно, це свідчить про те, що стратегічні звіти надійшли до нього в спотвореному вигляді.
Проблеми управління в Кремлі
– Які ризики пов’язані з нестачею даних для Путіна?
– Це створює можливості для України. Путін, як здається, погано справляється із кризовим управлінні у військовому контексті. Він регулярно ухвалює рішення, які більше виглядають політично зручними, ніж правильними з військової точки зору.
Коли російські війська зазнали значних втрат у березні та квітні 2022 року після невдалого наступу на Київ, прекрасна картинка передалася вгору по командному ланцюгу, але не відповідає реальному стану справ на фронті. Вироблені звіти ввели в оману навіть Генштаб. Це свідчить про серйозні проблеми в російському військовому командуванні.
Наступальні дії української армії
– Які наслідки нестачі обізнаності Путіна щодо війни?
– Невизначеність створює подальші можливості для України. Націоналісти в Росії, які підтримують війну, також висловлюють своє невдоволення через нестачу рішучих дій з боку Путіна. Країна не є монолітною, і навіть у тоталітарному суспільстві є різні думки.
Хоча ризик нового заколоту низький, внутрішні напруження складають серйозну виклику для керівництва. Західна частина світу повинна враховувати цю багатогранність, оскільки це відкриває шляхи для тиску на Росію. Потрібно акцентувати на її внутрішніх конфліктах, адже їх можна використати для досягнення мети.
Мобілізаційні прогнози Росії та Білорусі
– Яка ймовірність масштабної мобілізації Росії?
– Масштабна мобілізація після парламентських виборів малоймовірна. Путін хоче уникнути цього сценарію, використовуючи небагато інших способів. можливість як-токазвону допомоги без оголошення мобілізації може бути шляхом, яким він піде.
Проте, процес буде відбуватись без тріумфальних повідомлень. Це поступова мобілізація, заснована на новинах про тих, хто може бути задіяний у майбутніх військових зусиллях.
Можливості Білорусі в контексті конфлікту
– Чи зміниться роль Білорусі в російських військових діях?
– Щодо Білорусі, вона регулярно проводить навчання, але важливо зазначити, що немає наразі ризику вторгнення з боку Мінська. Справжня мета Кремля — це не використання білоруської армії, а збільшення бойових ресурсів через залучення білоруських резервістів до російських підрозділів.
Ситуація в країні залишається напруженою, але Лукашенко намагається захистити залишки незалежності Білорусі в умовах тиску з боку Росії, поки Кремль намагається посилити свій контроль над ситуацією.
