У 18 років Олеся Михайленко обрала шлях військової, а у 21 вже обороняла Азовсталь.

Коли у березні 2022 року Маріуполь опинився в російському оточенні, Олеся знайшла можливість зв’язатися з мамою. Вона постійно заспокоювала Надію, обіцяючи, що вони ще побачаться. Останній раз зв’язок було встановлено 8 травня о 10-й ранку.

Розмова з мамою Олесі: Надією Михайленко

Ось про що ми говорили. Я завжди думала про Олесю, але під час підготовки до інтерв’ю мені стало цікаво знати й про вас, як про досвідчену матір і українку. Скільки членів вашої родини стали на захист України з 2014 року?

Відповідь Надії

У 2014 році до захисту України стали мої старші сини Ігор і Данило, які разом з Андрієм Білецьким заснували полк “Азов”. Пізніше приєднався й чоловік. У 2015 році мій молодший брат Юрій теж став військовим. А в 2018-му до нас приєдналася Леся.

Чому ви вирішили відвідати Черкаси?

Це місце дуже дороге для мене, адже тут навчалася Леся. Я боялася сюди приїхати, адже всі спогади пов’язані з її щасливими моментами. Пам’ятаю, як ми разом гуляли містом і відвідували університетські коридори. Це було важливо для мене.

Про спільні моменти з Олесею

Ми часто розмовляли, іноді про справи на службі. Леся була завжди зосереджена на своїх завданнях, навіть у вільний час. Ми також любили відпочивати на пляжі, де активно фотографувалися.

Зовнішня схожість

Леся дійсно дуже схожа на мене, але я вважаю, що вона стала кращою версією самих нас.

Навчання в Черкасах

Леся вступила в 17 років і з нетерпінням планувала свою незалежність. Паралельно охоче навчалася на бухгалтерських курсах. І в неї вже були конкретні плани на подальшу освіту.

Враження з дитинства: якою була Леся

Вона була дуже активною, любила малювати і допомагати нам, дорослим. Навіть у дитинстві виявляла емпатію, намагаючись зробити все навколо краще.

Про інтерес до української історії

Цей інтерес з’явився у Лесі в старших класах, коли вона зрозуміла, що хоче вчитися історії. Вона активно готувалася до ЗНО та вивчала літературу.

Захоплення історією та військовою службою

У нашій родині завжди говорили про українську історію і героїзм. Я була впевнена, що це стало основою для Олесі. Вона сама прийняла рішення стати військовою, і це рішення було продумане.

В останні дні зв’язку

Останнє повідомлення з її боку було 8 травня. Вона згадала, що важко через нестачу води. Сказала, що все буде добре. І це була велика надія для мене.

Останні миті життя Олесі

Її життя обірвалося під бомбардуванням в бункері. Це стало шоком для всієї родини. Я дізналася про це від найближчих. Всі намагалися підтримати один одного в цей складний час.

На якому етапі знаходяться рідні Олесі сьогодні?

Двоє з моїх синів продовжують захищати нашу країну. Ігор обіймає командирську посаду, його брат також у військовій справі. Для нас важливо, щоб пам’ять про Олесю жила завжди.

На що дає сили Надії? Як вона справляється зі своїми переживаннями?

У мене п’ятеро онуків, які мене дуже люблять. Вони стали підтримкою у важкі часи. Я відчуваю близькість Олесі, її ніжність і оберігання.

Спогади про Олесю

Я пам’ятаю, як вона жила на повну котушку. Олеся завжди знаходила час для друзів та родини, даруючи увагу й тепло. Залишаючи в серцях близьких частину себе.

Уроки для наступних поколінь

Нам потрібно зрозуміти, що героїзм і самопожертва — це частина нашого спадку. Важливо, щоб ми пам’ятали про це і шанували тих, хто віддав своє життя за нашу країну.

Читайте нас у Telegram

Дивіться нас на YouTube

Підписуйтеся на WhatsApp

Вподобайте наш Instagram

Стежте за нами у Tik Tok