## Знайомство з «літописцем» Полтави

Мешканці Полтави звикли бачити фотографів на міських подіях — з камерами напоготові, завжди трохи осторонь, але в центрі важливих моментів. Це справжні хранителі історії, які фіксують емоції та створюють спогади, до яких ми потім повертаємося з теплом в серці.

Але хто ж насправді ховається за цими об’єктивами? Яка історія стоїть за людиною, яка зазвичай залишається у тіні кадру?

## Ювілей Ігоря Лотиша

Один із «літописців» Полтави, фотограф та художник Ігор Лотиш, нещодавно відзначив своє 60-річчя. Хоча його життя тісно пов’язане з фотографією та живописом, за професією він — реабілітолог в медичній сфері. Але вже багато років він залишається яскравою творчою особистістю в культурному житті Полтави.

### Виставка у музеї Короленка

7 липня у музеї Короленка відкрилася його персональна виставка. Цей захід став не лише мистецьким дійством, а й теплим зборищем друзів, колег та шанувальників, чиї історії свого часу потрапили в об’єктив Ігоря. Музей був переповнений, скоро стало зрозуміло, що простору не вистачить для всіх охочих привітати ювіляра. Атмосфера щирості, усмішок і невимушеного спілкування панувала всюди.

## Розмова з Ігорем Лотишем

Журналіст «НП Медіа» встиг поспілкуватися з Ігорем про його творчість, перший фотоапарат, любов до Полтави і те, ким він себе відчуває — фотографом, художником чи медичним працівником.

### Перші кроки у фотографії

— Як фотографія з’явилася у вашому житті?

— Фотографія, як і в багатьох радянських дітей, з’явилася в моєму житті ще з дитинства. Тоді було безліч гуртків, і я записався на фотогурток, займався авіамоделюванням — у нас була можливість самостійно проявляти плівки та друкувати фотографії. Це було дуже захоплююче!

### Перший фотоапарат

— А як щодо вашого першого фотоапарата? Здається, це як перше кохання — важко забути.

— Так, пам’ятаю його. Хоча історія з ним не зовсім весела. Я розібрав батьківський фотоапарат – за що, звичайно ж, отримав «на горіхи». Потім я отримав «Смена-8М», далі — «Vilia», а згодом — «ZENIT». Багато всього пройшло через мої руки.

## Мистецтво фотографії

### Хобі чи справа життя?

— Чи є фотографія для вас хобі чи рід діяльності?

— Це, в першу чергу, хобі. Я медичний працівник, реабілітолог, а фотографія — це більше для душі.

### Творчий процес

Ігор говорить, що він «стихійний фотограф». Він не є членом жодної спілки, вважає себе вільним стрільцем. Коли йому вдалося придбати цифрову техніку, він почав брати її всюди: на риболовлю, у подорожі та на різні заходи. За його словами, саме там часто народжуються найцікавіші кадри.

### Плівка versus цифрова фотографія

— Чи вважаєте ви, що цифрові світлини чимось поступаються плівковим?

— Так. Кожен обирає свій шлях. Плівкова фотографія вимагала більше майстерності, але зараз цифрова техніка стала більш доступною, що, водночас, знизило рівень творчого пошуку.

### Виставка — відгук про творчість

Коли журналіст запитує про виставку, Ігор відповідає, що це свого роду зріз його творчості. Спочатку планувалася масштабніша експозиція, але наразі він показує різні техніки — акварель, олійний живопис, пастель, акрил.

## Спогади та мрії

Багато спогадів про Полтаву, її зміни й людей. Ігор відзначає, що на ювілей приїхало багато гостей, і це надзвичайно радує. Говорячи про свої мрії, він згадує про мир у світі.

— Я коли-небудь отримав можливість потримати сувій Тори в руках. Тоді я попросив у Бога розуму та миру для людей. Моя найбільша мрія — це мир у всьому світі.

—

*Цей матеріал підготував Михайло Михайлюк.*