Як Олена Халік здобула акредитацію на Каннський кінофестиваль
Мрія, що стала реальністю
Цього року Олена Халік, головна редакторка порталу "Новини.LIVE", втілила в життя свою давню мрію – отримала акредитацію на один з найзначніших кінофестивалів світу – Каннський. В її планах було не лише висвітлення найвагоміших подій кіноіндустрії, а й нагадування світові про триваючу війну в Україні, навіть серед каскаду російської мови та нагород уродженців країни-агресора.
Олена поділилася з “ТиКиїв” своїм досвідом, розповівши про шлях до акредитації, роботу на червоній доріжці та залаштунки фестивалю.
Дорога до акредитації
"Звісно, це була моя дитяча мрія. Усі ці червоні доріжки, зірки, розкішне французьке узбережжя… Я завжди хотіла це бачити на власні очі", – згадує Олена. Проте шлях до акредитації не був простим. "Вони або зовсім не відповідають, або роблять це надто пізно. Цьогоріч мені написали за кілька тижнів до фестивалю," – додає вона.
- Паралельно, акредитація накладалася на Євробачення, але Олена все ж змогла потрапити на закриття фестивалю.
- Її враження були яскравими – від самого фестивалю до атмосфери навколо нього.
Попередня підготовка
Вона також розповідає про те, як підготувалася до роботи на фестивалі. Оскільки в неї паралельно відбувалося два великих заходи, підготовка була серйозною. "Не забезпечила можливості дивитися фільми завчасно, тому довелося знайомитися з матеріалом на місті," – ділиться Олена. Багато журналістів приїжджають на фестиваль заздалегідь, щоб ознайомитися з програмою.
Основні моменти підготовки:
- Дослідження фільмів у програмі.
- Знайомство з членами журі.
- Збір інформації про запланованих гостей.
Унікальні виклики на фестивалі
Кажучи про досвід роботи на фестивалі, Олена відзначає, що можливості для проведення інтерв’ю були обмеженими. "На жаль, ми не знали, що є спеціальні форми для запису інтерв’ю. Це було своєрідне відкриття," – іронізує вона. Важливо було моніторити інформацію про можливість взяти інтерв’ю, а також про квитки на покази фільмів. "Цей процес був справжнім випробуванням," – додає вона.
Робота на червоній доріжці
"Ми змогли потрапити на червону доріжку в передостанній день фестивалю. Це був мій шанс, адже я мала записати стендап для нашого медіа," – ділиться Олена. Черга була величезною, а час на запис дуже обмежений. Важливі моменти могли зникнути за секунди.
- Перебування на червоній доріжці обмежене.
- Постійний контроль з боку стюардів – "Go, go, go!" – це стало частиною її досвіду.
Підтримка української кіноіндустрії
На фестивалі, як зазначає Олена, зв’язок між українськими представниками був обмеженим. "Багато наших колег просто роз’їхалися до закриття," – підкреслює вона. І хоча спілкування відбувалося в основному через соцмережі, відчувалася катастрофічна нестача часу.
Важливі моменти фестивалю
Не обійшлося без шокуючих моментів. Фільм російського режисера Андрія Звягінцева отримав Гран-прі, це викликало бурю емоцій. Олена не змогла стримати свого бажання звернутися до нього на пресконференції, звертаючи увагу на ситуацію в Україні. Вона говорить українською, перекладаючи запитання російською для зрозумілості усім присутнім.
"Було це неймовірно важливим моментом, коли журналістка з України нагадує про війну під час святкування кіно", – підсумовує Олена.
Цей досвід був не лише особистим, але й важливим для повернення уваги до України в міжнародному контексті. Олена вважає, що потрібно говорити про війну, навіть у такі святкові моменти.
Читай також: Стиль українців на червоній доріжці в Каннах: 9 незабутніх образів.
