Демонтаж пам’ятника Булгакову: причини та обставини

4 червня 2026 року стало знаковою датою для культурного життя Києва — пам’ятник Михайлу Булгакову, розташований на Андріївському узвозі, було демонстровано. Це рішення було ухвалене Київрадою у відповідності до висновків Українського інституту національної пам’яті.

Досі мер столиці, Віталій Кличко, не прокоментував питання демонтажу, проте у мережі не вщухають згадки про його інтерв’ю, де він висловлював захоплення творчістю Булгакова. Це інтерв’ю, зроблене у 2010 році, знову підкреслило, наскільки важливим для української культури є цей письменник.

Кличко і Булгаков: літературні вподобання

В одному з інтерв’ю Віталій Кличко зазначав, що Михайло Булгаков посідає особливе місце серед його улюблених авторів. Кличко емоційно розповідав про те, як не раз перечитував його роботи, а екранізацію повісті «Собаче серце» вважав справжньою класикою кінематографа.

Особливо приємним для Кличка став момент, коли він мав можливість представляти Булгакова у Німеччині. Він читав уривок із роману «Майстер і Маргарита» в одній з найстаріших бібліотек Гамбурга, що підкреслює значеність творчості письменника на міжнародному рівні.

Долю пам’ятника вирішено

Після демонтажу бронзова скульптура Булгакова не зникла безслідно. Вона була передана на зберігання доньці скульптора Миколи Рапая, автора монумента. Департамент охорони культурної спадщини КМДА підтвердив, що рішення вдалося знайти у співпраці з родиною митця, так що пам’ятник залишиться в історії, хоч і у приватній колекції.

Монумент, встановлений у 2007 році, був створений відомим київським скульптором Миколою Рапаєм, а архітектурна частина належала В’ячеславу Дормідонтову.

Причини демонтажу: що відзначив УІНП?

Демонтаж пам’ятника став результатом висновків Українського інституту національної пам’яті. Вони вказали на зв’язок Булгакова з імперською політикою Росії, що стало основою для рішення про вилучення пам’ятників із публічного простору в столиці.

УІНП також зауважив наявність українофобських мотивів у творчості письменника, що викликало жваві дискусії в суспільстві. Обговорення цієї теми активізувалися після початку повномасштабної війни Росії проти України, що додало ейфорії у питаннях національної культурної ідентичності.