Головною темою цьогорічного Дня дизайну, організованого International Council of Design, стала концепція «The Spaces In Between» («Міжпростори») — простори, що існують між точками взаємодії: у процесах спілкування, набуття досвіду та переходах. Саме ці проміжні моменти часто визначають, наскільки дизайн є дійсно інклюзивним.
У рамках лекції обговорювали вплив дизайну на користувацький досвід різних категорій людей, поєднання творчої свободи з відповідальністю, а також стратегії співпраці з інституціями в складних соціокультурних контекстах.
### Чи має дизайн ціннісну мету?
Дискусію розпочала заступниця генерального директора з освітніх програм і комунікації Музею Ханенків Ганна Рудик, яка порушила питання, що рідко піднімається в середовищі дизайнерів: Чи має дизайн свою ціннісну мету? Музей, за її словами, пройшов шлях від традиційної тріади «зберігати, досліджувати, популяризувати» до усвідомлення, що ці три функції є лише інструментами. Найважливіше — зробити культурний ресурс доступним для сучасних користувачів із різноманітними фізичними, ментальними та ситуативними обмеженнями.
Представниці ГО «Доступність цифрова» — Діана Міфтахова та Анастасія Савушкіна — роз’яснили ключову термінологію, що часто плутається у професійних дискусіях. Вони наголосили, що доступність потрібна не лише людям з інвалідністю, а й тим, хто стикається із тимчасовими чи ситуативними бар’єрами. До таких можна віднести, зокрема:
– Людину з травмою руки;
– Батька, що тримає дитину на руках;
– Користувача, який перебуває в стресовій ситуації на яскравому сонці.
### Міжнародний контекст і зміни у законодавстві
У 2010 році лише вісім країн світу мали обов’язкові вимоги до цифрової доступності. Станом на 2025-й кількість таких держав перевищує 55. Цього року в Європі набрав чинності Європейський акт з доступності, який охоплює 27 країн ЄС. Закон регулює не лише державні сервіси, але й банки, транспортні компанії та комерційні платформи. Штрафи за порушення починаються від 50 тисяч євро, а у деяких країнах можуть становити певний відсоток від річного обороту компанії.
Україна рухається у тому ж напрямку:
– Має національну стратегію безбар’єрності;
– Зареєстрований у Верховній Раді законопроєкт щодо цифрової доступності;
– Завдяки цим крокам законодавча база України відповідає рівню таких країн, як Канада та Австралія.
Для дизайнерів це означає суттєву конкурентну перевагу: навички з питань доступності все частіше стають обов’язковою вимогою у вакансіях. Крім того, доступний вебсайт краще індексується пошуковими системами й знижує навантаження на службу підтримки.
### Практика музею Ханенків у сфері доступності
Ганна Рудик детально описала принципи створення доступних текстів у музеї:
– Використання шрифту без засічок;
– Забезпечення достатнього міжбуквеного та міжрядкового інтервалів;
– Оптимальна довжина рядка — до 10 слів;
– Вирівнювання тексту по лівому краю;
– Відсутність переносів і декоративних елементів.
Ці заходи мінімізують когнітивне навантаження на читача та підвищують ймовірність повного прочитання тексту.
Крім того, музей організовує:
– Аудіодескриптивні екскурсії;
– Програми для людей з ментальними порушеннями;
– Щомісячні екскурсії з перекладом жестової мови.
Водночас питання архітектурної доступності залишається відкритим і потребує подальшої роботи.
### Свобода творення у межах необхідності
Одним із ключових висновків лекції стало те, що доступність не зменшує творчу свободу, а створює рамки, у межах яких ця свобода залишається значною.
Ганна Рудик підкреслила:
> «Свобода — це усвідомлена необхідність. Якщо ми маємо доступність як необхідність, то маємо свободу всередині неї — величезну, безмежну.»
Доступний дизайн не стандартизує всі сайти до однаковості і не позбавляє дизайнерів можливості самовираження. Він лише нагадує, для кого створюється цей продукт.
Повну трансляцію лекції можна переглянути на YouTube.
