Максим Тонконог: шлях до волейбольного успіху та нові горизонти
18-річний гравець збірної України з волейболу Максим Тонконог дав велике інтерв’ю в Sport.ua, в якому поділився своїм шляхом у спорті, переїздом до Італії, новим клубом та перспективами дебюту за національну команду вже в цьому році.
Максим, який до цього регулярно брав участь у молодіжних командах, ще не дебютував у дорослій збірній України в офіційних матчах. Волейболіст, що має зріст 2,15 м, розповів про свої сподівання та плани на майбутнє.
Про максимальні досягнення
– Вітаю, Максиме. Бачив відео, де ви показуєте досягнення 371. Це ваш максимум, чи ви мали й кращі спроби, про які не говорили?
– Це було ще коли я грав у Болгарії. Тоді я досягнув максимуму. Зараз не знаю, можливо, стрибаю ще вище, але не вимірював після сезону в Італії.
Про зріст та здоров’я
– Торік два найвищих гравця Ліги націй мали зріст 211 см. У вас вже 214, але ви ще ростете, чи це межа?
– У мене зріст 2,14 або 2,15. Чи росту ще? Не знаю, але мені здається, що вже не буду рости, або тільки повільно. Я виріс на 11 см за рік у певний період.
– А з здоров’ям нема проблем через зріст та стрибки?
– Високі люди часто мають проблеми з колінами, але у мене все добре. Були проблеми в 2022-2023 роках, але я дотримувався рекомендацій, і тепер болі з’являються вже не так часто. Зараз є лише проблема з плечем.
Початок волейбольної кар’єри
– Коли ви почали займатися волейболом?
– Я почав із садочка, а вже з першого класу – з постійними тренуваннями. Приблизно з шести років.
Підтримка батьків
– Як ваші батьки ставилися до цього захоплення?
– Моя мама грала у волейбол, знає, з чим це пов’язано. Вона з самого початку вірила в мої можливості.
Зміна амплуа
– Чому ви змінили позицію з блокуючого на діагонального?
– Після переходу в «Буковину» новий тренер вирішив, що для мене краще грати на позиції діагонального, адже на блоці я стрибаю повільніше. Мені ця зміна сподобалася, я швидко адаптувався.
Переїзд в Італію
– Як вам було важко переїхати так молодим?
– Мене батьки привезли, але швидко повернулися в Україну. Я звикав до нової мови. Англійською не особливо володів, тому було важко. Але з часом став розуміти більше.
Італійська мова
– Як у вас зараз з італійською?
– Я не ідеальний у мові, бувають моменти, коли не розумію. Але вже набагато легше спілкуватись на тренуваннях.
Різниця між лігами
– Як ви порівнюєте українську суперлігу та італійську другу лігу?
– Італійський волейбол грається швидше. Я бачив, що якщо італійці програють, вони не здаються, а б’ються до останнього.
Травми та здоров’я
– Як часто відчуваєте больові відчуття під час матчів?
– Були моменти, коли травмувались пальці. Я на знеболювальних грав пів сезону. Останнім часом знову почали боліти плечі.
Нові можливості
– Чи були пропозиції з інших клубів?
– Так, у мене вже є контракт із «Лубе Чівітанова». Мені також писав тренер з Польщі, але я поки що сфокусований на Італії.
Майбутнє у волейболі
– Які ваші цілі в кар’єрі?
– Я б хотів стати одним із кращих гравців у світі чи Європі. Звісно, спочатку потрібно працювати над собою та покращувати свої навички.
Вперед до перемоги
2024 рік стане важливим для збірної України, адже попереду ще багато змагань. Успіхи молодої команди, сподіваємось, підтвердять, що ми на правильному шляху.
Швидка підсумкова частина
- Улюблена країна, яку хочете відвідати: Японія, Китай.
- Найсерйозніша травма: набряк гомілкостопа.
- Сильний страх: серйозна травма, що заваджала б грати.
