«Тримаються заради людей»: як працює терапевтичне відділення Фастівської лікарні під час війни

27 липня в Україні відзначають День медичних працівників — професійне свято людей, які щодня діагностують, лікують, підтримують і часто рятують життя. За кожною лікарнею стоїть команда, що працює у складних умовах, не зупиняючись навіть під час повітряних тривог, відключень світла та великого потоку пацієнтів.

Про будні терапевтичного відділення Фастівської багатопрофільної лікарні інтенсивного лікування, кадрові виклики, досвід пандемії та роботу в умовах воєнного стану розповіла завідувачка відділення Олена Микитюк.

День медичних працівників: дата, що має особливий зміст

День медичних працівників в Україні щороку відзначають 27 липня. Це свято об’єднує лікарів, медичних сестер, фельдшерів, лаборантів, санітарів, працівників швидкої допомоги та всіх, хто пов’язав своє життя з охороною здоров’я.

Нову дату було встановлено Указом Президента України у 2023 році. Раніше День медика припадав на третю неділю червня — традиція залишилася ще з радянських часів. Тепер українські медики мають власний день професійної подяки.

Терапія — основа роботи лікарні

Терапевтичне відділення вважають одним із базових підрозділів багатопрофільної лікарні. Саме сюди потрапляють пацієнти з багатьма захворюваннями внутрішніх органів, які потребують швидкої діагностики, постійного нагляду та комплексного лікування.

У відділенні працюють із проблемами, що належать до різних напрямків медицини: пульмонології, кардіології, гастроентерології, ендокринології та інших. Робота тут вимагає не лише глибоких знань, а й витримки, уважності до дрібниць і вміння діяти злагоджено.

Від дитячої мрії до керівництва відділенням

Олена Микитюк говорить, що думка про медицину з’явилася в неї ще в дитинстві. Прикладом став дідусь, який також працював у цій сфері.

Після навчання за спеціальністю «Сімейна медицина» та інтернатури в стаціонарі Фастівської центральної районної лікарні вона прийшла працювати до терапевтичного відділення у 2006 році. Через десять років лікарка очолила підрозділ.

Сьогодні роботу терапії забезпечують 53 працівники. До команди входять лікарі, медичні сестри, санітарки, терапевт, кардіолог і нарколог, який працює на неповну ставку.

Три тисячі пацієнтів на рік і нестача медсестер

За словами Олени Микитюк, останніми роками терапевтичне відділення в середньому приймає близько трьох тисяч пацієнтів щороку. У перші роки після початку повномасштабного вторгнення ця цифра тимчасово зменшилася приблизно до 1700–1800 людей на рік, однак навантаження на персонал все одно залишається значним.

Найболючішою проблемою є дефіцит кадрів, особливо медичних сестер. Молоді спеціалісти нерідко виїжджають до інших міст або шукають роботу в інших сферах, тоді як значна частина досвідченого персоналу вже має понад 50 років.

«Я дуже пишаюся своїми дівчатками в терапії. Вони працюють із великим навантаженням, мають справу з різними напрямками та великою кількістю людей. Попри все, це морально сильні й витривалі працівниці», — розповідає Олена Микитюк.

Що створює найбільше навантаження на відділення

Працівникам терапії доводиться поєднувати одразу кілька важливих завдань:

• приймати пацієнтів із гострими та хронічними захворюваннями;
• проводити діагностику й контролювати лікування;
• надавати допомогу людям із супутніми патологіями;
• працювати в умовах кадрового дефіциту;
• забезпечувати безперервність медичної допомоги під час відключень електроенергії.

Попри складний ритм, медичний склад відділення з початку повномасштабної війни не змінився. Ніхто з працівників не залишив робоче місце через переїзд до іншого міста чи за кордон.

Робота під час війни: генератор, обладнання та постійна готовність

Воєнний стан додав лікарням нових випробувань. Одним із них стали перебої з електропостачанням, які могли вплинути на роботу важливого медичного обладнання.

У терапевтичному відділенні цю проблему частково вирішує генератор. Завдяки резервному живленню медики можуть продовжувати використовувати необхідну техніку, зокрема рентген-апарат, без якого в окремих випадках складно швидко встановити діагноз.

Досвід пандемії COVID-19

Окремою сторінкою в роботі колективу стала пандемія коронавірусу. У той період терапевтичне відділення фактично перепрофілювали для допомоги пацієнтам з інфекційними захворюваннями.

До Фастова доправляли хворих не лише з міста, а й з інших населених пунктів Київщини. Медики приймали людей із важким перебігом пневмонії, контролювали стан пацієнтів і працювали в постійній напрузі.

Олена Микитюк згадує випадок, коли пацієнтка після лікування попросила прийняти до відділення також її чоловіка. Жінка вже мала досвід звернення до інших медзакладів, але довіряла саме фастівським медикам і хотіла, щоб близька людина лікувалася тут.

Питання фінансування та майбутнього медицини

Серед труднощів завідувачка називає і взаємодію медичних закладів із Національною службою здоров’я України. Люди розраховують на безоплатні послуги, передбачені державними програмами, однак на практиці лікарням іноді доводиться працювати в умовах обмежених ресурсів.

Потреба в оновленні матеріальної бази, стабільному фінансуванні та залученні молодих фахівців залишається актуальною для багатьох лікарень країни. Водночас щоденна робота медиків не зводиться лише до документів, обладнання чи статистики — за нею завжди стоять конкретні люди та їхні історії.

Подяка пацієнта, яку пам’ятають роками

За два десятиліття роботи Олена Микитюк запам’ятала чимало пацієнтів, їхні діагнози, палати та непрості моменти лікування. Вона також чергує у приймальному відділенні, де часто доводиться приймати рішення дуже швидко.

Один із таких випадків стався, коли до лікарні доправили чоловіка з інфарктом. Тоді в Україні лише починали активніше застосовувати тромболітичну терапію, і фастівські медики вже мали можливість її провести.

Пацієнтові надали необхідну допомогу, госпіталізували до реанімації, а згодом направили на подальше лікування до Києва. Приблизно через три місяці чоловік повернувся до лікарні, аби просто подякувати лікарці.

«Ти постійно в клопотах: треба організувати роботу, лікувати людей, вирішувати безліч питань. Але коли пацієнт приходить і каже “дякую”, це на мить зупиняє весь цей шалений ритм. Такі моменти залишаються в пам’яті та дають сили рухатися далі», — ділиться Олена Микитюк.

Люди, які залишаються поруч

Робота терапевтичного відділення — це щоденна відповідальність, напружені зміни, непрості діагнози та необхідність бути готовими до будь-якої ситуації. Та водночас це підтримка пацієнтів у найвразливіші моменти їхнього життя.

Команда Фастівської багатопрофільної лікарні інтенсивного лікування продовжує працювати для громади, долаючи нестачу персоналу, технічні труднощі та виклики воєнного часу. А найціннішою винагородою для медиків залишаються врятовані життя, відновлене здоров’я і щира вдячність людей.