Українські поети Олександр Ольжич та Леся Теліга, представники Празької школи, поєднані не лише спільною датою народження, а й трагічною долею. Вони були глибоко українськими не лише за походженням, а й за своєю ідентичністю. Їхнє формування як митців і особистостей відбувалося в контексті національного відродження та боротьби за культурну самобутність.
До основних рис, що характеризують творчість цих митців, можна віднести:
1. Глибоке патріотичне коріння, спрямоване на відтворення й утвердження української національної ідеї.
2. Активну участь у культурному та політичному житті української діаспори, зокрема в Празі.
3. Сенситивність до історичних подій, які визначили їхню долю, зокрема трагедію ХХ століття.
Їхня поезія та громадянська позиція є невід’ємними складовими української літературної спадщини, що залишила глибокий слід у свідомості поколінь. Їхнє життя є прикладом мужності і непохитної відданості українській ідеї навіть у найскладніші часи.
