На передовій: розповідь водія «Богдани»

З початку повномасштабної війни багато українців взяли на себе нові ролі, намагаючись виразити свою патріотичність та підтримати Збройні сили. Ось історія одного з них.

Хто такий Кульчик?

Водій самохідної артилерійської установки «Богдана», відомий під псевдонімом Кульчик, став символом сили та стійкості. Протягом року війни він пройшов через найгарячіші куточки Донбасу, Запоріжжя та Дніпропетровщини. Цей молодий чоловік навчався не лише на фронті, а й вивчаючи нові техніки для захисту себе та своїх побратимів.

• Своє навчання він розпочав у ВПУ №4.
• Продовжив службу в артилерії, а пізніше працював електрогазозварником.
• Зараз же керує великою «Богданою», вага якої становить тридцять тонн.

Життя на фронті

На початку конфлікту Кульчик зізнається, що відчував паніку і страх. Відзначаючи, як важливо було об’єднатися та волонтерити, він вирішив підписати контракт і стати добровольцем.

Зараз життя на фронті — це зовсім інший ритм. Кульчик розповідає про свої перші бойові виїзди:

— Перші постріли гармати — це незабутньо! Відчуття, що тебе постійно намагаються вбити, вже ніхто не забуде.

Важкі моменти

Один з найскладніших днів для нього став момент, коли під вогнем «Ланцетів» рятував побратимів:

— Четверо поранених, а я залишився цілий. Мені довелося накладати турнікети і забезпечувати їх евакуацію.

На щастя, усі його друзі живі, і зв’язок між ними не переривається, навіть у медичних закладах.

Стратегія на фронті

• Кожного разу, коли «Богдана» виходить на позицію, нові виклики. Кульчик усвідомлює, наскільки важливі спільні дії:
  • Слід знати координати,
  • Чітко координувати дії підрозділу.

Його артилерія здатна вражати цілі, які перебувають на відстані тридцяти кілометрів, завдяки чому вони можуть впливати на ситуацію в глибині ворожих територій.

Гумор на передовій

Кульчик згадує, що життя на фронті не обходиться без курйозів, навіть у найкритичніших ситуаціях.

— З військових жартів сміються переважно військові. Наш гумор інколи чорний, але на тому й тримаємось, — говорить він.

Повсякденність та особисте життя

Попри всі труднощі, побут Кульчика на фронті залишає йому певну пораду на майбутнє. Він розповідає про свою дружину, яка підтримує його з дому і готова допомогти в будь-який момент — від пошуку потрібних деталей до приготування кілька порцій вареників.

Посилки з дому стають справжнім святом для бійців.

• Один раз вона надіслала вареники, чого хлопці з’їли цілу коробку.

Кажуть, що дні народження тут не рахують, оскільки їх святкують щодня, коли вдається повернутися додому неушкодженими.

Ця історія Кульчика є лише однією з тисяч історій українців, які не здалися і продовжують боротися за свою країну.