Наземні роботизовані комплекси: Виклик та перспектива сучасної війни
Прочитаєте за: 8 хв.11 Травня 2026, 6:07

Як насправді працюють сучасні НРК?
Наземні роботизовані комплекси (НРК) — це хайп, але реальність дещо складніша: техніка може ламатися, застрягати в чорноземі, і часто не витримує навіть першу атаку.
У свіжому інтерв’ю на ArmiyaInform командир відділення НРК з 108-го окремого штурмового батальйону «Вовки Да Вінчі» поділився своїм досвідом та реаліями військової служби.
Знайомтеся з Назаром – «Лагідним»
— Коли ти приєднався до війська і чим займаєшся сьогодні?
— Мене звати Назар, позивний — «Лагідний». Я в армії з березня 2022 року. Спочатку був у підрозділі ППО, але завжди мріяв потрапити до батальйону «Вовки Да Вінчі».
Зараз я командир відділення НРК. Наша команда займається навчанням, проводимо інструктажі і тестуємо нові типи НРК, працюючи на передовій.
Шлях до «Вовків Да Вінчі»
— Чому ти вирішив перейти до цього батальйону?
— Мене завжди надихала особистість командира «Да Вінчі», Дмитра Коцюбайла. Це людина, яка боролася за свою країну з 2014 року.
Він збирав однодумців навколо себе, і це те, що мені потрібно: дух братерства і бажання бути разом із достойними людьми на полі бою.
Підготовка та виклики НРК
— Яким чином ти поринув у світ наземних роботизованих комплексів?
— Спочатку я не знав, що буду оператором НРК. Але мій командир «Ябчанка» розвивав цей напрямок, і я зацікавився.
— Як ти себе почував під час свого першого бойового виходу?
Мій перший досвід прийшов на Покровську ділянку, всього за тиждень після переведення. Я прикривав піхотинців з МК-19, у той момент зовсім не розуміючи, який це насправді боєвий досвід.
Функції НРК та їх ефективність
НРК вже давно не просто «іграшки» для логістики. Вони вирішують різноманітні завдання, включаючи:
- Забезпечення доставки вантажів
- Ударні функції для знищення цілей
- Інженерні й евакуаційні завдання
Хоча НРК не завжди швидкі й маневрені, вони суттєво полегшують життя бойовикам. Як сказав мій командир: «Кожен знищений НРК — це врятоване життя побратима».
Перешкоди та адаптація в бойових умовах
— Що ти можеш сказати про стійкість НРК до РЕБ-перешкод?
— Основний зв’язок у нас — це Starlink. Цей супутниковий зв’язок важко заглушити.
— Чи були у вас незвичайні випадки при використанні НРК?
Так, ми одного разу витягували НРК з танкового ріву, і на зворотному шляху майже потрапили під ворожий дрон.
Тривалість логістичних операцій
Тривалість будь-якої операції з використанням НРК може сягати двох годин. Це не завжди легко, але ті, хто займається цією справою, готові до таких викликів.
Виклики адаптації НРК до реальних умов
— Яка головна проблема у використанні НРК зараз?
Головна проблема — це не кількість, а якість. Більшість моделей не витримує бойових умов: техніка, що працює на полігоні, може виявитися непридатною на фронті через складні погодні умови.
— Які НРК переважають із усіх існуючих?
— Близько 70% НРК, які використовуються, — це логістичні платформи. Вони прості у виробництві, тому їх більше.
— Що найчастіше потребує доопрацювання?
Зв’язок і надійність — це дві найбільші проблеми, які ми намагаємося вирішити, адаптуючи техніку для наших завдань.
Співпраця з виробниками НРК
— Чи прислухаються виробники до військових побажань?
В основному так, ми регулярно даємо фідбек, і багато виробників покращують своє обладнання. Але є й такі, хто не реагує, і тоді їх техніка не використовується в бойових умовах.
Профіль оператора НРК та командування
— Якою повинна бути людина, яка хоче стати оператором НРК?
У першу чергу, це бажання. Потрібна ініціатива, готовність до постійного навчання і проактивний підхід. Навіть досвід з комп’ютерними іграми може бути корисним!
— Що найскладніше в роботі командира?
Відповідальність за життя людей — це те, що постійно тисне на думки. Кожне рішення може мати значення.
Мрії на майбутнє
— Про що ти зараз мрієш?
Додому, звичайно. Після п’яти років на війні хочеться просто пожити в мирному житті.
Можливість відпочивати протягом року допомагає знімати стрес та бачити інше життя. Але питання майбутнього… Це завжди залишається відкритим.
Фото з архіву бійця та 59-ї окремої штурмової бригади безпілотних систем імені Якова Гандзюка.