Передача оскарженої пам’яті: перепоховання Андрія Мельника та Софії Федак-Мельник
19 травня стало важливим днем для збереження української національної пам’яті. У Люксембурзі на кладовищі Беновуа відбулася урочиста церемонія передачі Україні ексгумованих останків Андрія Мельника — одного з лідерів ОУН, і його дружини Софії Федак-Мельник. Цей захід став частиною державної програми, ініційованої Президентом Володимиром Зеленським, що передбачає повернення видатних українців, які померли за кордоном, додому.
Проблеми та можливості: створення Пантеону видатних українців
В Люксембурзі Укрінформ спілкувався із Олександром Алфьоровим, головою Українського інституту національної пам’яті. Він розповів про труднощі та досягнення в проекті Пантеону видатних українців, проблеми збереження національної ідентичності під час війни та новий імпульс роботи Інституту з новим статусом.
- Ідея пантеону не нова—багато разів говорили про це раніше, але кожного разу це були поверхневі дискусії.
- Пантеон зазвичай асоціюють із похованнями військових, однак важливо відділяти його від інших меморіалів.
- Справжня мета — створити місце, яке стане символом Української історії.
Національний пантеон — це не просте кладовище; це сакральне місце, що відображає нашу історію від X століття до сьогодні. Меморіал Героїв, навпаки, присвячений пам’яті тих, хто загинув у війні. Ці два проекти мають різні цілі, і важливо це розуміти.
Складнощі та ресурси в умовах війни
«Україна веде війну за право існувати» — важлива позиція Алфьорова.
Інститут національної пам’яті зіткнувся з багатьма викликами, адже ресурсів обмаль. Проте намагання перемагати в цій боротьбі є пріоритетом. Зокрема, важливо документувати сучасну війну та зберігати пам’ять про героїзм українських військових.
Основні завдання Інституту:
- Перепоховання видатних особистостей.
- Документування воєнних злочинів та усних історій ветеранів.
- Проведення конференцій та асамблей за участю істориків.
Цей рік також відзначений 100-річчям з дня загибелі Симона Петлюри, що підкреслює необхідність подальшої роботи в цьому напрямі.
Перезавантаження суспільства після травм минулого
Після переходу до нових підходів вшанування пам’яті, відзначення Дня пам’яті та перемоги над нацизмом 8 травня почало набувати нового значення. УІНП активно працює над трансформацією суспільного сприйняття свят та вшановує жертви війни по-новому, відкидаючи радянські традиції.
- Цього року відзначається свідомий переосмислення значення Дня перемоги.
- У суспільстві зростає усвідомлення, що перемога — це майбутні досягнення, а не святкування минулих втрат.
З важкою історією на плечах, українці навчаються реагувати на неї, виходячи з нових реалій, і ці зміни стають видимими навіть у старшого покоління.
Зміни в сприйнятті: час для наступу
Відзначаючи важливі моменти історії, Інститут працює над підвищенням обізнаності про український внесок у світову історію. Це передбачає не лише виховання пам’яті, але й активну культурну дипломацію. Важливо протистояти фальсифікаціям минулого та формувати нове бачення.
Зокрема, Інститут намагається донести до західної аудиторії, що важливі моменти частини світової історії були забуті або не помічені.
Взаємодія з корінними народами
Українське суспільство є багатонаціональним. Інститут активно працює з кримськими татарами, караїмами, а також з урумами та румеями. В цьому контексті важливо пам’ятати, що їхній внесок в українську історію не повинен бути забутий.
Сучасні виклики, з якими зіштовхуються ці народи, також вимагають дій. Окуповані території ускладнюють процес збереження пам’яті, але Інститут намагатиметься створювати інформаційні кампанії для відновлення пам’яті про ці громади.
Перспективи майбутнього: новий статус та завдання
З 2026 року УІНП отримав новий статус, який дозволяє розширити можливості роботи. Цей «малий міністерство пам’яті» набуває нових інструментів для реалізації проектів, розширення штату, а також поглибленої роботи з суспільством.
Постійно реагуючи на виклики, Інститут прагне не лише захищати пам’ять, а й активізувати «історичний наступ». Це означає, що час долати оборонні позиції і переходити до проактивних дій.
Важливо формувати нові наративи в національному дискурсі, популяризувати історичні факти, які доводять, що Україна — незалежна і міцна країна зі своєю власною історією.
Євген Матюшенко, Брюссель – Люксембург
Фото автора
