Керівництво країни-агресорки Росії розділилося в поглядах щодо питання війни в Україні. Фактично найбільша проблема полягає у тому, що кремлівському диктатору Володимиру Путіну подобається воювати, в той час як його оточення бажає завершити війну і зайнятися власним бізнесом. Саме цим і пояснюються часті візити до США не тільки головного російського парламентера Кирила Дмитрієва, а й олігархів з оточення Путіна.
Чому у Кремлі й досі вірять, що зможуть виторгувати собі вигідні умови мирної угоди, попри практичну відсутність великих успіхів на фронті? Там розраховують на те, що очільника Білого дому Дональда Трампа вдасться переконати у бізнес-інтересі від співпраці з РФ, якщо керівництво США не візьме у розрахунок історичний контекст – той факт, що всі іноземні компанії були витіснені з РФ.
Єдиною і по-справжньому надійною гарантією від ненападу Росії на Україну в майбутньому була й залишається денацифікація, демілітаризація і демократизація Росії, що можливо тільки за умови зміни режиму.
Таку думку в ексклюзивному інтерв’ю OBOZ.UA висловила російська опозиціонерка Ольга Курносова.
– Напередодні зустрічі Путіна і Віткоффа 2 грудня спікер Кремля Пєсков попередив, що Росія не має наміру вести переговори “через ЗМІ”. Він заявив, що будуть опубліковані лише кадри з початку зустрічі. Чому ця подія настільки засекречена?
– Треба сказати, що ми все-таки бачили приблизно таку саму картинку і в Маямі, де відбувалась зустріч представників США та України. Нам показали коментар Рубіо й Умерова після її закінчення, але не було можливості ставити запитання. Як ми бачимо, немає жодної інформації про те, які пункти зараз обговорюють, або вона дуже-дуже скупа. У цьому сенсі Пєсков не сильно вибивається із загального контексту.
Мабуть, після такого досить яскравого обговорення плану Трампа з 28 пунктів було ухвалено спільне рішення сторін – більше жодні витоки в пресу не допускаються.
– Проте заступник голови комітету з оборони Олексій Журавльов 1 грудня заявив, що між США і Росією тривають “правильні переговори”, які поставлять Європу й Україну перед “доконаним фактом”. Як ви думаєте, про що саме може йтися, про які “подарунки” агресорові?
– Усе-таки давайте не будемо забувати, що Олексій Журавльов взагалі жодного разу не був учасником переговорів. Це просто депутат Держдуми, який намагається на цьому попіаритися. Його заяви завжди яскраві, вони досить відомі, але не мають жодного стосунку до реалій.
Ну а те, що будь-якому кремлівському діячеві будуть подобатися формулювання “давайте поставимо Європу на коліна”, ні для кого не є секретом. Інше питання – чи можлива взагалі хоча б якась домовленість сьогодні на сьогодні. Я б звертала увагу радше не на депутата Журавльова, а на Путіна, який укотре вирішив випендритися, вдягнути на себе військову форму, кудись там сходити й верзти ахінею про “робітничо-селянську армію України” – на це я б звернула увагу (під час відвідин одного з пунктів управління 1 грудня Путін заявив, що “здебільшого армія ЗСУ робітничо-селянська”. – Ред.).
– З огляду на сьогоднішню риторику Кремля чи можна зробити висновок, що там розраховують або на військову поразку України, або на капітуляцію? За чотири роки повномасштабної війни російська армія не змогла захопити навіть Донецьку область. На чому базується така впевненість?
– На спробах розмовляти з Трампом мовою бізнес-інтересів. Не випадково туди їздив не лише Кирило Дмитрієв. Як ми знаємо, там висаджувався цілий десант із Ротенбергів, Ковальчуків і Тимченків. Вони намагаються переконати Трампа в тому, що з Росією можна робити хороший бізнес.
Інша справа, що, на мій погляд, це просто смішно. За Путіна скільки іноземних компаній було вичавлено з Росії, залишилися зовсім на бобах. Тому розраховувати на те, що з Путіним можна робити бізнес у якомусь правовому полі – це означає не знати взагалі жодного історичного контексту – не половців із печенігами, а просто того, як веде бізнес і політику Путін.
– Але, як ми бачимо із заяв Трампа, він, очевидно, не в курсі історичного контексту. Хороша новина для всіх нас – що президентський термін Трампа обмежений, і через кілька років йому доведеться піти з поста президента США. Чи може бути, що Кремль поспішає вирішити всі свої глобальні питання, поки на посаді президента Сполучених Штатів перебуває Трамп? І друге запитання: як ви думаєте, як поводитимуться далі представники Кремля з американцями – нескінченно годуватимуть обіцянками, пропонуватимуть те, про що ви сказали, якесь спільне економічне диво, звалюватимуть провину за неприпинення війни на Україну чи щось іще? Якої тактики вони дотримуватимуться?
– Проблема для Кремля в тому, що Путіну подобається воювати. І це найголовніша проблема. Усім його наближеним уже хотілося б закінчити воювати й зайнятися нарешті бізнесом. Власне, тому вони бігають в Америку, тому вони намагаються домовитися.
Але Путін, як і раніше, одягає на себе військову форму охоронця з “П’ятірочки” і з гордим виглядом крокує в ній. Насправді це є великою проблемою навіть для його наближених, бо економіка у Росії дедалі гірша й гірша. Зараз вони вже остаточно все прикривають, намагаються навіть закрити ІП – індивідуальних підприємців – і всіх загнати під драконівське оподаткування. У цьому сенсі довго Росії не протриматися. Але питання у тому, наскільки Путін це все розуміє. Іноді здається, що він взагалі нічого не розуміє.
– Неофіційні джерела заявляють, нібито Герасимов наполягає на тому, що йому потрібно ще 500-600 тисяч мобілізованих, щоб закінчити війну протягом найближчих двох-трьох років. Чи вважаєте ви, що дійсно може бути схвалене рішення про загальну мобілізацію або про якусь безпрецедентно масштабну мобілізацію, знову ж таки, виходячи з того, що ви вже сказали, – що Путіну подобається воювати?
– Я вважаю це дуже малоймовірним, бо мобілізація – це те, що було б дуже погано сприйнято населенням. У Кремлі бояться проводити велику мобілізацію. Саме тому вони намагаються шукати вояків у різних країнах – в Африці, в Азії, на Кубі – скрізь, де у них виходить. Мені здається, вони посилять те, що вже роблять, залучаючи іноземних військових. Ми також бачимо, що призов посилився, він став цілорічним, уже починаються облави. Але я не думаю, що в Кремлі зважаться на якусь дійсно масовану мобілізацію.
– Останнє питання щодо гарантій безпеки для України. Сьогодні у публічному просторі ця тема все більше обговорюється, зокрема, дуже багато про це говорить президент Зеленський. Під час візиту до Франції він заявив, що Україні потрібні гарантії, щоб третього вторгнення Російської Федерації не було. Він також нагадав, що Росія завжди порушувала всі договори і зривати мир їй дуже легко. Як ви думаєте, які гарантії безпеки дійсно на десятиліття закриють шлях армії Росії в Україну і які може прийняти Кремль?
– Тут, бачите, у вас є суперечність всередині питання. На мій погляд, єдина гарантія безпеки для України – це денацифікація Росії. Інших не може бути.
Якщо наводити приклади, то щось подібне відбувалося із Німеччиною після Другої світової війни. Передбачається досить глибока перебудова країни – демілітаризація, демократизація самої Росії тощо. Але, природно, на такі заходи Кремль ніколи не піде. Отже, єдиний спосіб – це змінити в Росії владу і разом із Заходом провести демілітаризацію. Інших способів я не бачу.
