Досвід української педагогині в Португалії: Від відкриття садочка до повернення додому
Людська історія у світі змін
Анастасія Пономар, освітянка з України, переїхала в Португалію через повномасштабне вторгнення. Разом із подругою вона вирішила відкрити дитячий садок для українських біженців. Однак, після півтора року важкої бюрократії, жінка ухвалила рішення закрити заклад.
Чому Португалія?
З початку війни Анастасія виїхала з Дніпра до Польщі. Під час її роздумів про подальші дії, подруга з Лісабона запропонувала допомогу у відкритті садочка. "Я задумалась, адже Португалія здавалася чимось зовсім далеким. Але в результаті подруга вже купила квитки, і ми вирушили в дорогу," – згадує вона.
Спочатку Анастасія не знала, що її проєкт буде таким складним, і робила все без належної підготовки. Відкриття садочка відбулося лише через 10 днів після їх приїзду. Однак, навіть на старті, проблем виявилося чимало.
Бюрократія — головна перешкода
Запуск дитячого садка за кордоном може бути досить ускладненим. "Якщо дотримуватись усіх правил, це справді важко. Але, на щастя, у нас була гарна юристка, яка підказала, як обійти деякі бар’єри," – каже Анастасія. З моменту відкриття у березні 2022 року, садочок був намагається легалізуватись, але бюрократія так і залишалася серйозною перепоною.
- Позиція місцевих чиновників була позитивною:
- Не було тиску.
- Вони вважали, що діяльність, яку ми розвиваємо, важлива.
- На жаль, заклад не відповідав вимогам для отримання статусу громадської організації.
Це стало причиною, чому Анастасія, після року спроб, вирішила закрити садочок.
Освіта в Португалії та порівняння з українською
Анастасія розповідає про те, як португальська система освіти відрізняється від української. "Тут все проходить більш вільно. Вчителі акцентують увагу не на оцінках, а на настрої дітей. І цьому я радувалася," – поділилася вона.
Культурний шок та адаптація
Коли її донька почала навчатися у новій школі, потрібно було звикати до:
- Відсутність строгості в правилах.
- Багато прогулянок та активностей на свіжому повітрі.
- Мультикультуралізм серед дітей, що збагачує досвід.
Проте, Анастасія звертає увагу на те, що в Португалії діти не вчать віршів напам’ять, що стало для неї відкриттям.
Фінансові труднощі та повсякденне життя
Якщо говорити про фінансовий аспект, то Анастасія ділиться: "Зараз наші витрати сягають 1700 євро на місяць. А заробітна плата, яку я можу отримати, вкрай недостатня." Це змусило її задуматися про повернення в Україну.
- Анастасія планує зосередитися на освіті в Україні.
- Вона має амбіції реалізувати досвід, здобутий у Португалії, у вітчизняній школі.
Плани на майбутнє
Незважаючи на всі труднощі, Анастасія переконана, що скоро повернеться додому. "Я вірю у перемогу і прагну зустріти її на рідній землі. Я готуюся до повернення у серпні," – підкреслює педагогиня.
Ця історія є прикладом resiliences і намагань в умовах невизначеності. Анастасія довела, що сила духу та бажання допомогти можуть подолати будь-які труднощі.
