13 травня відзначається 177-та річниця з дня народження видатного українського прозаїка та драматурга Панаса Мирного. Його ім’я найчастіше асоціюється з романом «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», створеним у співавторстві з братом Іваном Біликом. Однак літературна спадщина Панаса Мирного значно ширша за цей один відомий твір, що входить до шкільної програми.
Які ще твори варто прочитати шанувальникам творчості автора? Відповідає кандидатка філологічних наук, авторка популярного Instagram-блогу про літературу «Я, ти і книги» Ірина Побідаш.
Портрет Панаса Мирного роботи художника Миколи Підгорного
Панас Мирний вирізнявся чіткою громадянською позицією: він активно відстоював права жінок, виступав проти імперської влади, яка забороняла вшанування Тараса Шевченка, а також творив реалістичні твори, присвячені українському суспільству. Одночасно поліція розшукувала його як «політично підозрілу особу».
Панас Рудченко — справжнє ім’я письменника — був майстерним конспіратором. Сергій Єфремов називав його «напівміфічною істотою». Через переслідування царської влади, яка систематично викорінювала все українське, деякі твори виходили друком без імені автора. Водночас це пояснювалося і винятковою скромністю співця української літератури. Він вважав, що своєю працею для народу варто цінуватися більше, ніж особистою популярністю.
Роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» знайомий нам зі шкільної програми, але це далеко не єдиний знаковий твір у творчому доробку Панаса Мирного. На його рахунку:
- 718 оригінальних і перекладних поезій,
- 9 драматичних творів,
- 69 великих та малих прозових творів,
- 40 прозових уривків без назв.
Загалом його спадщина налічує понад тисячу текстів, причому значна частина залишилася в рукописах. Тож що ж варто прочитати, окрім відомого роману «Воли»?
Роман «Повія»
Цей твір розповідає історію Христини — селянки, життя якої трагічно змінюється під тиском суворих обставин. Вона виросла в бідності, але зберегла лагідність і щиру любов до батьків. Однак серія подій — смерть батька, невдалий шлюб і борги — змушують її шукати порятунку в місті, де вона йде в найми.
Справжні випробування починаються саме в місті. Христина потрапляє до кав’ярні «Шантан», де разом із подругою Мариною змушена розважати байдужу публіку.
Для української літератури кінця XIX століття цей сюжет був радикальним і неймовірно сміливим. Часопис «Київська старина» відмовився опублікувати роман, а повна версія четвертої частини побачила світ лише після значних цензурних правок, і навіть за життя автора не була надрукована у повному обсязі.
Містерія «Спокуса»
У цій драмі відомий біблійний сюжет про гріхопадіння отримує несподіване художнє відображення. Панас Мирний переосмислює історію Адама і Єви, перетворюючи її на філософську постанову про людське буття.
Уявіть сцену в Раю: Адам і Єва щойно поснідали й ведуть звичайну розмову. Проте у цій мистерії герої — не просто перші люди. Єва втілює чистий розум, а Адам — складний шлях від помилки до каяття. Те, що в Біблії сприймається як трагедія, у творі Мирного стає початком довготривалої подорожі. Вигнання з Раю тут набуває сенсу не лише як покарання, а й як свідомий пошук Бога та прагнення пізнати непізнане.
«Адам та Єва» Тіціана Вечелліо
Драма «Лимерівна»
«Лимерівна» — класичний зразок української мелодрами, створеної на основі народної балади про трагічну долю дівчини. У центрі сюжету — Наталя, яку мати намагається примусити забути бідного, але коханого Василя задля заміжжя за сином багатої та пихатої Шкандибихи. Наталя довго чинить опір, але обман, хитрощі та пересуди матері зрештою беруть верх.
Коли дівчина усвідомлює жорстоку несправедливість, їй доводиться зробити складний вибір:
- Залишитися і терпіти нестерпне життя,
- Втекти з коханим у вільні простори степу,
- Або обрати третій, невідомий шлях.
Вистава «Лимерівна» у театрі ім. Івана Франка
Новела «Лови»
Іван Франко називав цю новелу «перлиною», хоча видавці того часу не поспішали з друком матеріалу, вважаючи текст надто відвертим. У творі «Лови» Панас Мирний вдало розкриває тему подружньої зради, розкриваючи міщанський примітивізм.
Перед читачем постає картина буденного життя подружжя, де кожен зацікавлений лише у власній вигоді. Вони імітують закоханість, проте під маскою ховаються холодний розрахунок та лицемірство. Динамічний сюжет вибудований на грі очікувань: головний герой, амбітний кар’єрист, вислідковує небезпечного злочинця-бунтівника, врешті-решт «ловить» не ворога держави, а власну дружину на зраді.
Жан-Оноре Фрагонар — «Щасливі можливості гойдалок» (1767)
Оповідання «Пригоди з "Кобзарем"»
Головною героїнею є тринадцятирічна дівчинка, батьки якої мають кардинально протилежні погляди:
- батько — свідомий українець, який оберігає рідне слово,
- мати — прихильниця всього чужого, яка зневажає «простий народ» і віддає перевагу спілкуванню французькою та російською.
Разом зі служницею дівчина викрадає у батька «заборонений» Кобзар. Однак які наслідки чекають на неї, коли цей факт стане відомим, — окрема інтрига твору.
