Чому російська еліта називає Путіна «Дідом»? Внутрішня політика на фоні страху та невизначеності
Згідно з новими спостереженнями російської політологині Олександри Прокопенко, на вищих рівнях російської влади панує атмосферу страху, що нагадує сталінські часи. Незважаючи на те, що навіть найближчі до Володимира Путіна чинуши називають його «Дідом», еліт дуже збентежені від поточної ситуації.
Панування тривоги
У розмові з журналістами телеканалу «Настоящее время» Прокопенко зазначає, що останнім часом в російських колах все більше говорять про страх перед можливою зміною влади та потенційними замахами на Путіна. Це говорить про серйозні внутрішні проблеми та нестабільність в оточенні чинного президента.
Здається, що чиновники, яких раніше боялися, тепер дозволяють собі вільно висловлювати думки про президента, називаючи його «Дідом». Досі він залишався «начальником» лише в піарі, а наразі в елітному середовищі вже активніше з’являється ця нова термінологія.
Кілька причин для занепокоєння
- Багато російських чиновників стикаються зі зростаючими можливостями ЗСУ та ризиками диверсій, які впливають на їх почуття безпеки.
- Глобальні виклики, які виникли у зв’язку з урядами Венесуели та Ірану, додають певної тривоги.
- Запит на нові правила і бачення майбутнього стало колосальним, й залишений без відповіді.
Стан російських еліт
Станом на весну 2026 року, еліти відчувають значний рівень страху. Блокування інтернету та месенджерів вплинули не лише на їхнє повсякденне життя, а й на роботу системи управління.
Чиновники намагаються адаптуватися до нової реальності:
- Кирієнко, заступник глави адміністрації президента, намагається будувати мережі для внутрішньої політики, але це стає дедалі складнішим.
- Пропагандистські засоби, які раніше мали значний вплив, нині втрачають свою ефективність.
- Губернатори у прикордонних регіонах стикаються з серйозними проблемами в контексті попередження населення про загрози.
Проблема невизначеності
Еліти стурбовані і висловлюють тривогу про своє майбутнє. Декларовані націоналізації активів та зміна економічних пріоритетів змушують їх замислитися, як з цим всім жити далі. Відчуття, що країна веде в бік Китаю, без чіткої перспективи, лише посилює їх нестабільність.
«Ніхто не прагне війни», – говорить Прокопенко, наводячи на приклад власні спостереження. Небоєздатність самої еліти вказує на глибокі внутрішні розбіжності в ставленні до війни.
Емоційний фон еліт
На думку спікера, нинішня ситуація може бути позначена:
- Втомою – від безперервного тиску та розчарування.
- Фрустрацією – через відсутність ясного плану дій.
- Страхом – що особисті інтереси та безпека під загрозою.
Страх: від страху перед переслідуванням до страху за життя, в свою чергу, підтверджує, що внутрішня ситуація в країні не така вже й стабільна.
У результаті еліти не лише стикаються з політичними викликами, але також мають вести постійну боротьбу за виживання в нових умовах. І це все свідчить про те, що в серці російського режиму і далі триває велика невизначеність.
