З початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну суспільний інтерес до оперативної та перевіреної інформації про ситуацію на фронті суттєво зріс. На тлі війни особливого значення набули незалежні аналітичні інструменти, які дозволяють орієнтуватися в перебігу бойових дій.
Одним із таких інструментів стала мапа DeepState — неофіційний ресурс для моніторингу змін лінії бойового зіткнення. Її регулярно використовують журналісти, військові аналітики та широка аудиторія як джерело візуалізованої та систематизованої інформації про фронт.
Проєкт DeepState працює з першого дня повномасштабного вторгнення та з часом перетворився на повноцінну аналітичну платформу. Команда фіксує зміни на мапі на основі відкритих і верифікованих даних, поєднуючи OSINT-аналіз, офіційні повідомлення та власну перевірку інформації.
Про те, як працює проєкт DeepState, як відбувається верифікація даних і з якими викликами стикається команда під час війни — читайте в інтерв’ю зі співзасновником проєкту Русланом Миколою.
— Як виникла ідея мапи та за допомогою яких інструментів вдалося її втілити?
— Ми дуже швидко змогли створити першу мапу бойових дій у цій війні. Ідея виникла в перший день повномасштабного вторгнення, 24 лютого 2022 року. До цього у нас уже був досвід створення мапи війни в Афганістані, яка малювалася фактично у Photoshop. Тоді війна була доволі швидкою, відповідно й мапа оновлювалася оперативно. Це була, скажімо так, перша проба пера.
Коли почалося повномасштабне вторгнення Росії в Україну, ідея створити мапу виникла майже одразу. Причина була проста: запит ішов від наших друзів, які вже перебували в Силах оборони. Людям було важливо розуміти реальну ситуацію на фронті, куди насправді просувається ворог, адже тоді було дуже багато хаосу й маніпуляцій.
Усі ми пам’ятаємо російські мапи, де малювалися ДРГ у Львові, «контроль» над Білою Церквою, Кропивницьким. Очевидно, це були вологі фантазії російської пропаганди, але людям була потрібна реальна картина подій.
Тоді ми вперше зробили мапу на Google My Maps. Я добре пам’ятаю, як у перші дні скриншоти з цієї мапи потрапляли на телеканал «Рада». Це дуже сильно нас мотивувало. Але вже у березні Google почав нас блокувати. Ми почали викладати скриншоти, але люди вимагали саме інтерактивну мапу.
У результаті доволі швидко нам вдалося створити власний геопросторовий рушій. І вже 4 квітня ми запустили повноцінний сайт, незалежний від сторонніх інструментів.
— Чому ви обрали назву «DeepState» і яка мета проєкту?
— Назва DeepState з’явилася ще у 2010 році, коли проєкт тільки засновувався. Є така теорія «глибинної держави», згідно з якою діями вищого керівництва будь-якої країни нібито керує певна сила, яку називають Deep State. Це можуть бути підприємці, впливові люди, громадські діячі, які не дають владі ухвалювати неправильні рішення.
Коли ми створювали цей проєкт, то в перспективі хотіли, щоб він впливав на суспільство. Щоб це була медійна платформа, яка може впливати на процеси ухвалення рішень. І, власне, з мапою війни це вдалося реалізувати.
— Звідки ви отримуєте інформацію та як перевіряєте її перед публікацією?
— Інформацію ми отримуємо безпосередньо від військовослужбовців на лінії бойового зіткнення. Також ми аналізуємо OSINT-дані. Вони становлять приблизно 10–15 відсотків усієї інформації та впливають на позначки на мапі.
Здебільшого ж уся інформація — це зіставлення даних від різних підрозділів. Дуже часто ці дані не збігаються, і це створює додаткові труднощі у верифікації. Бувають ситуації, коли інформація відкривається з часом, і ми розуміємо, що все відбулося саме так, як нам повідомляли.
Для нас військовослужбовці є основним джерелом інформації. Фактично проєкт у своїй аналітиці та позиціонуванні керується думками людей, які перебувають безпосередньо на фронті. Ми не спотворюємо інформацію, як це роблять деякі міжнародні проєкти, з якими ми конкуруємо. Ми ретранслюємо думку тих, хто цю війну переживає особисто.
З часом це підтвердилося: наша інформація та наші погляди є максимально наближеними до того, що реально відбувається на полі бою.
— Наскільки точною є мапа DeepState?
— Це дуже складне питання, тому що немає жодної публічної мапи, яка точно демонструє ситуацію на фронті, й жодної військової закритої мапи, яка б точно відображала ситуацію. У нас є певна затримка відображення реальної ситуації, бо ми дуже ретельно підходимо до верифікації даних. Вона може займати іноді години, дні, а то й тижні. Це пов’язано, зокрема з тим, що я казав, — підрозділи можуть говорити різну інформацію.
— До якого моменту існуватиме й оновлюватиметься карта?
— Мапа оновлюватиметься, поки будуть зміни на лінії бойового зіткнення. Ми розуміємо важливість цього проєкту, і навіть якщо рано чи пізно все буде заморожено, то ми залишимо те, що було, щоб у майбутньому люди змогли подивитися на перебіг подій. Аби історики майбутні могли порівняти те, що відбувалося у Другу світову, коли за місяць одна зі сторін могла просунутися на сотні кілометрів.
— Яку помилку найчастіше роблять люди, читаючи мапу DeepState?
— Найбільшу помилку роблять люди, коли читають мапу DeepState, — вони її не читають. Дуже часто буває так, що ми публікуємо зміни або інформацію, люди сприймають її повз очі. Умовно якийсь канал перекручує все в іншу сторону, додумує те, чого там немає, і з’являється щось на кшталт «DeepState заявив, що Путін захопив Павлоград». Ми у шоці, воно медійно несеться, а нам потім потрібно пояснювати, що це неякісно зроблена робота інших джерел інформації.
Якщо ви хочете реально розуміти, що відбуваються у війні, то читайте тільки DeepState, адже більшість каналів не є першоджерелом, вони дуже часто виконують роль зіпсованого телефона.
— Як ви бачите роль DeepState після завершення війни?
— Поки важко судити, якою буде наша роль після війни й чим ми займатимемось. Сподіваюсь, наш досвід буде корисний надалі й та інформація, методологія, ті підходи, які ми використовували у роботі, ще знадобляться нашій державі, військовим, які вже готуватимуть нашу країну до майбутньої битви.
— Чи хотіли колись закинути мапу?
— Доволі часто відбуваються ddos-атаки на мапу. Аби пояснити масштаби, то найбільша ddos-атака за кількістю запитів: вона була аналогічною тій, коли ліг monobank. Під час цієї атаки у нас мапа лягла на 30 хвилин.
Це була дуже дорога атака для тих, хто її проводив, але для нас вона коштувала затримки певних відображень і не завдала суттєвої шкоди ні проєкту, ні репутації.
— Що було найважчим рішенням за час існування проєкту?
— Насправді складних рішень дуже багато, хоч вони трапляються і не часто. Якщо дивитися в історичній ретроспективі — це контрнаступ, коли наші наступали під Роботине. Офіційні джерела мовчали, усюди були відео з нашими розбитими «Леопардами», «Бредлі». Ці відео подавалися з різних ракурсів і було таке враження, що тієї техніки в десять разів більше, ніж було насправді, і от тоді для нас це було складне рішення.
Є закони про те, що дії та переміщення Сил оборони не можна повідомляти раніше офіційних джерел. А офіційні джерела усе так гарно анонсували, прям за дві хвилини після початку з’явилося відео Ганни Маляр про інформаційну тишу, водночас ніхто нічого не говорив, не пояснював людям. І тоді для нас було таке важке рішення, але ми вийшли й пояснили.
Ще були випадки торік щодо Куп’янська та Добропілля, коли треба було вийти з комунікацією, бо була проблема — ми знали, що командування бреше про ситуацію. Ця брехня буквально за тиждень-два виллється у втрати великих населених пунктів і ми виходимо з публікацією про те, що у Добропіллі ворог прорвався, у Куп’янську ворог прорвався. І вже після цього військово-політичне керівництво приймало рішення про заходи, які, на щастя, позитивно вплинули на подальший розвиток подій.
Усі такі подібні публікації, виходи, підіймання проблем постійно викликають дискусію у команді, як правильно підійти, чи все перевірили, чи ми впевнені в тому, що публікуємо.
Як я казав раніше, ми дуже ретельно підходимо до верифікації даних, бо нам не можна помилятися. Як би це не звучало, але росіяни дуже сильно ведуть компанію проти нас через англомовні видання, намагаючись будь-яку неточність подати в максимально вигідному світлі. У нас немає права на помилку.
Читайте також:


Якщо ти знайшов помилку, виділи потрібний фрагмент та натисни Shift + Enter.


