Скандальний колишній заступник Генерального прокурора Дмитро Вербицький перебуває під пильною увагою НАБУ через підозри у незаконному збагаченні. Відзначається, що у його процесі самоочищення активно використовуються онлайн медіа.

Ситуація ускладнилася після програшу у Київському адміністративному суді, куди Вербицький подав позов до НАЗК. Він хотів, аби суд визнав їхнє рішення «нікчемним» і заборонив перевірку його активів. Проте, судді були безпристрасні та підтвердили права НАЗК на оцінку його фінансів, зокрема, й того, що оформлене на родичів.

Вина на всіх!

Після такого рішення колишній прокурор почав активно шукати способи виправдання. Він вирішив подати пояснення в інших ЗМІ, підтверджуючи, що головна проблема країни полягає не в корупції, а в невмінні НАЗК користуватися калькулятором.

З його слів, проблема в елементарному невмінні зводити дебет із кредитом. Словами Вербицького, у НАЗК «переплутали всі факти». Його позиція—це не просто спроба захисту, це амбіційний проєкт створення нової реальності, де проблеми з корупцією знімаються на користь «некомпетентності всієї системи». Якщо вірити Вербицькому, навіть математики не можуть зрозуміти, що відбувається!

Мегарозум: Тільки він знає!

Дмитро Вербицький звертає увагу на те, що лише він може правильно розрахувати свою нерухомість. Його розповідь про походження грошей та майна вражає, адже тут він згадує, що його батько був капітаном далекого плавання і заробляв кругленькі суми.

Надзвичайна правдоподібність!

Цей зв’язок із батьком не є простим. Як стверджує Вербицький, «документи загинули» під час нещасного випадку з прибиранням. І хто б міг подумати, що українська антикорупційна практика визнає відсутність доказів важливою! Держава, відверто кажучи, має просто прийняти на віру прибрану домашню бібліотеку.

Турецька казка

Що ж стосується турецької нерухомості, тут Вербицький стверджує, що журналісти помилилися, адже йдеться про «не той житловий комплекс». На його думку, проблема полягає в тому, що НАЗК не провело необхідну експертизу. Це виглядає так, ніби він закликає відомства стати «менеджерами з продажу» турецької нерухомості.

Не моє, а всього лише етикет

Вишенькою на торті стає історія з Porsche Христини Ільницької. Тут Вербицький говорить про різницю між «керуванням» і «користуванням». На його думку, він просто сідає за кермо, коли вона відкриває авто. Це виглядає як етикет у кращому вигляді! Весь цей процес виглядає ніби гра в шахи, де він постійно рухає фігури, а сам не несе жодної відповідальності.

Друзі на допомогу!

• Будинок у «Конику» насправді не його – він належить другу.
• Гроші на нерухомість – за батьком друга.
• НАЗК та журналісти просто «переплутали» всі обставини.

На фоні всих цих пояснень, Вербицький продовжує переконувати, що його дії цілком законні. «Я нічого не приховував», – стверджує він, але в тій же хвилі визнає, що «має право засекретити адресу». І все це лише ще один крок у його стратегії «невинності» в переслідуванні.

Тотальна невинність

Вербицький, на відміну від типових фігурантів корупційних скандалів, не намагається зникнути з публічності. Він активно відстоює свої позиції, усіма силами заперечуючи претензії. Цей підхід ставить його в унікальну позицію – адже він не лише реагує на звинувачення, а й намагається донести до суспільства власну філософію.

І з кожним новим інтерв’ю постає й питання: можливо, справа не у майні, а в тому, що українська реальність наразі не готова сприймати нові юридичні концепції?

Редакція продовжує стежити за справою Вербицького та його оточенням. Журналісти зберігають всі підходи, на відміну від зниклих документів Вербицького.