Історія Сергія Лифаря звучить майже як сценарій великого європейського кіно.
Хлопець із Києва.
Еміграція після більшовицького захоплення України.
Париж.
«Російські балети» Дягілєва.
А потім — Паризька опера, де він у 25 років очолив балетну трупу й фактично став одним із людей, які повернули французькому балету колишній престиж.
Тепер цій історії присвятили документальний фільм «Справа артиста. Сергій Лифар», який уже доступний для перегляду на YouTube-каналі «Суспільне Документалістика». (Суспільне | Новини)
Не просто біографія про великого танцівника
Стрічка не обмежується історією успіху.
Її автори намагаються розібратися, ким насправді був Сергій Лифар — видатним митцем, емігрантом, людиною зі складною політичною біографією чи всім цим одночасно.
Саме тому в центрі фільму не лише його робота на сцені, а й питання, які досі викликають дискусії: зокрема його діяльність у Паризькій опері під час нацистської окупації Франції. Після війни Лифаря відсторонили від роботи в Опері на рік, а згодом він повернувся. (Kinobaza)
Тобто це не «глянцева» історія про генія.
Це спроба подивитися на дуже відому постать без прикрас.
З Києва — до вершини французького балету
Сергій Лифар народився в Києві у 1905 році.
Танцями він почав займатися доволі пізно — приблизно у 15 років у студії Броніслави Ніжинської. Згодом опинився у трупі Сергія Дягілєва і почав стрімку європейську кар’єру. (Opéra national de Paris)
У 1929 році, після смерті Дягілєва, кар’єра Лифаря різко змінилася.
Він почав працювати як хореограф, а невдовзі очолив балет Паризької опери.
За даними самої Opéra national de Paris, Лифар не лише став її провідним танцівником і балетмейстером, а й активно оновлював трупу, формував нове покоління зірок, розширював репертуар і виводив колектив на міжнародні гастролі. (Opéra national de Paris)
Людина, яка змінила французький балет
Суспільне у матеріалах про фільм називає Лифаря людиною, яка фактично відродила французький балет — його школу, репертуар, трупу й міжнародну славу. Також його пов’язують із формуванням французького неокласицизму. (Суспільне | Новини)
Одна з найвідоміших його постановок — Suite en blanc 1943 року.
І вона досі живе на сцені.
Паризька опера включила цей балет до програми сезону 2026/27, що добре показує масштаб впливу Лифаря: через десятиліття після його смерті його хореографія залишається частиною актуального репертуару. (Opéra national de Paris)
Але його біографія далеко не бездоганна
Саме це й робить нову документальну стрічку особливо цікавою.
Лифар працював у Паризькій опері в роки нацистської окупації, і після звільнення Франції його діяльність перевіряли.
У 1945 році спеціальний комітет визнав його винним у професійній співпраці з окупаційною владою та тимчасово усунув від роботи в Опері. Уже в 1947 році він повернувся до театру. (Opéra national de Paris)
Тож фільм ставить незручне, але важливе питання:
чи можна відокремити художній геній від політичного вибору людини?
Саме ця суперечність і лежить в основі назви — «Справа артиста».
Українське коріння у фільмі теж принципове
Для сучасної української аудиторії важливо й інше: Лифаря десятиліттями часто представляли в міжнародному контексті через «російську балетну школу» та його зв’язок із трупою Дягілєва.
Але він був народжений у Києві й походив саме з українського культурного середовища.
Автори фільму окремо звертаються до його київського дитинства, еміграції та складних стосунків із батьківщиною. Суспільне наголошує: Лифар усе життя мріяв, аби його постановки побачили в Києві, але цього так і не сталося. (Корпоративний Сайт Суспільного)
Саме тому українська прем’єра стрічки мала особливий символізм.
Світова прем’єра — у Стокгольмі, українська — на ОМКФ
Світова прем’єра фільму відбулася 6 квітня 2026 року у Стокгольмі в межах European Festival: Ukrainian Spring. (Корпоративний Сайт Суспільного)
В Україні картину вперше показали 30 серпня 2026 року в межах спеціальної програми Одеського міжнародного кінофестивалю. (Корпоративний Сайт Суспільного)
До цього стрічку також представляли в Таллінні на Днях українського кіно. (Корпоративний Сайт Суспільного)
Тепер її може подивитися значно ширша аудиторія онлайн.
Хто створив фільм
«Справа артиста. Сергій Лифар» створила компанія «Діджітал Реліджн» на замовлення Суспільного Мовлення.
Авторка ідеї — Анна Лодигіна.
Режисерка — Марія Головацька.
Сценарій написали Анна Лодигіна та Ніна Захоженко. (Суспільне | Новини)
Формат — документальна біографія з архівними матеріалами та дослідженням історичного контексту.
Чому цей фільм варто подивитися
Бо Лифар — набагато цікавіша постать, ніж просто «українець, який став знаменитим у Парижі».
Його історія — це одразу кілька великих сюжетів:
еміграція;
ідентичність;
мистецтво;
влада;
війна;
кар’єрний успіх;
моральний вибір.
І саме тому новий документальний фільм працює не лише як біографія балетмейстера.
Це ще й історія про людину, яка зробила величезний внесок у французьку культуру, але так і залишила по собі питання, на які немає простих відповідей.
Можливо, саме тому Лифар досі так цікавить і Францію, і Україну.
Бо його життя — не музейна легенда.
Це складна європейська історія ХХ століття, розказана через долю одного киянина, який змінив світовий балет.
