Третій армійський корпус: Від перших кроків до значних перемог

Рік тому Третій армійський корпус став першим серед підрозділів ЗСУ, який прийняв бригади та розгорнувся в бойові порядки. Сьогодні він єдиний, хто веде боротьбу своїми підрозділами у власній смузі, утримуючи понад 150 кілометрів фронту – близько 12% активної лінії зіткнення. Але як це стало можливим?

Ключ до успіху, зокрема, у системній роботі: нові підходи в управлінні, підготовці та технологіях. Наприклад, важливу роль відіграє сержантський корпус, який у натовській структурі є хребтом армії. У мобілізованому війську, де в одному окопі можуть опинитися топменеджер і вчитель, стара радянська модель “сержанта-наглядача” не працює. Натомість, Трійка формує нову концепцію: сержант як ментор, здатний вести за собою через компетенцію. Принцип простий: “Роби, як я”. Якщо потрібно покарати бійця, то сержант виконує завдання разом із ним.

Хто такий Володимир “Боб”?

Володимир “Боб” – людина, відповідальна за впровадження цих принципів у масштабах корпусу. Він не просто військовий, а один з тих, для кого війна триває вже понад десятиліття. З 2014 року, коли Володимир долучився до добровольчого батальйону, він брав участь у бойових діях на Донбасі, в Іловайську та під Києвом.

Сержантський шлях до перемоги

В інтерв’ю Володимир розповів про свій бойовий шлях, особливості сучасної війни та психологічну стійкість військових. Ці питання прямо пов’язані з тим, якою має бути українська армія та держава після перемоги.

Війна як шлях самопізнання

Я ПРОВІВ У РОСІЙСЬКОМУ ПОЛОНІ ТРИ ХВИЛИНИ

– Розкажіть про себе: звідки ви родом і як прийшли до війська?

– Я з Чернігова. Свій бойовий шлях розпочав у 2014 році, коли став частиною батальйону “Азов”. Спочатку служив рядовим, згодом став командиром відділення, а потім взводу. Брав участь у боях за Мар’їнку, Іловайськ та Широкине. Через декілька років я звільнився, але у 2022 році повернувся до війська, вступивши до 72-ї бригади.

– Чи були моменти, коли вам здавалося, що все близько до катастрофи?

– Після оборони Києва ми дійсно мали свої труднощі, але я не пригадую критичних ситуацій, які б могли привести до зриву. Хоча, була одна цікава історія, коли я провів три хвилини в російському полоні.

Сміливість і контроль

Володимир пригадує, як його та його напарника сплутали з противником. Вони не розгубилися та знайшли спосіб вийти з небезпечної ситуації, що лише підкреслює їхню впевненість та майстерність.

Система сержантського управління

– З переходом на корпусну систему з’явилася посада головного сержанта. Яка роль цієї посади?

– Головний сержант – це руки командира та голос солдата. Ця посада є важливою ланкою між командуванням та особовим складом, допомагаючи з усіма важливими питаннями, від навчання до кадрової політики.

Взаємодія з іншими підрозділами

Серед підрозділів, які діють у смузі Третього армійського корпусу, є 66-та окрема механізована бригада та інші частини. Командування цих підрозділів поділяє принципи та підходи корпусу, що допомагає налагоджувати ефективну роботу.

Лідерство серед бійців

– Чому сержант – це ключова фігура для солдата?

Головний сержант ставить основи взаємодії: він є другом і побратимом для бійців. Спільна комунікація, обмін досвідом та підтримка є важливими для підтримки морального духу.

Психологічна підтримка

У корпусі працюють спеціалісти з психологічної підтримки, які допомагають бійцям зберегти емоційну стійкість навіть у найскладніших умовах. Також існує інститут хорунжих, котрі підтримують моральний дух та налаштовують на перемогу.

Технології в сучасній війні

– Як нові технології змінили бойові дії?

Дрони та новітні технології значно ускладнили життя піхотинців. Вимоги до бійців зросли – необхідно не лише вміти битися, але й володіти навичками маскування, автономного виживання та психологічної витривалості.

Вирішальна битва за існування

– Як ви розглядаєте важливість нинішньої війни?

Це не просто воєнний конфлікт, а вирішальна битва за існування держави. Ми маємо визначити своє майбутнє і стати незалежними від імперських амбіцій сусідньої країни.

Перемога: що означає для України?

Справедливо було б відновлення кордонів 1991 року та виплата репарацій. Але реалістичний сценарій – це зупинка ворога по лінії фронту й формування потужних оборонних спроможностей.

Мирослав Ліскович. Київ