Історія акційності: Віктор Дудукалов
Віктор Дудукалов – це ім’я, знайоме багатьом. Протягом 13 років він будує свою політичну кар’єру, починаючи з молодіжної ради, коли мером був Олексій Бакай. З 2013 року, після виходу з поліції, він активно займається громадською діяльністю.
«Ми вирішили відновити молодіжну раду при мерові. Моя участь просунулася далі у політику. У 2014 році я вступив до партії Петра Порошенка, і це стало моїм покликом», – ділиться Дудукалов.
Покликання до громади, яке він відчуває, пов’язане з впливом батьків і дідусів, які формували його погляди на життя.
«Один дідусь був комуністом і займав важливі посади, а інший – представник західної України. Разом вони давали мені почуття патріотизму», – згадує Віктор.
Так, стаючи представником партії «Блок Петра Порошенка», Дудукалов підтримав курс на євроінтеграцію та активно брав участь у протестах на місцевому Майдані.
Хто на чиєму боці: Чепурний, Бакай, Пономарьов
Протягом своєї кар’єри Дудукалов працював у різних селах: Чернігівського, Токмацького та Бердянського районів. Він вважає, що балотуватися до міськради був ще не готовий, але внутрішня боротьба між старою та новою гвардією велася активно.
«Найкращі спогади про Чепурного – це його освіта та притаманна сучасність. Відчуваю до нього повагу», – підкреслює Дудукалов.
Водночас стосунки з Олексієм Бакаєм нагадують приховану конфліктність.
«Бакай – яскравий представник старої гвардії. Я вважав його своїм опонентом. Після початку війни він заблокував фінансування районної ради, за що я йому дуже вдячний», – розповідає він.
Дудукалов зафіксував, що його стосунки з колишнім нардепом Олександром Пономарьовим залишалися нейтральними, але вплинули на ріст Бердянська.
Переживання війни в рідному місті
В перший день вторгнення Віктор вирушив до райдержадміністрації – але будівля вже була зачинена. У військкоматі все було пусто. Не отримавши жодних інструкцій, він почав шукати способи допомогти. Найскладнішим завданням була нестача дріжджів для місцевого хлібокомбінату.
Кожен день Дудукалов виходив на мітинги проти окупантів, стаючи неофіційним голосом Бердянська.
«Після одного інтерв’ю звучала правда про місто. Історія, яку я розповідав, резонувала», – розповів він.
Дудукалов зазнав труднощів під час окупації, але відразу висвітлював цю ситуацію для медіа, щоб не дати про місто забути.
Невід’ємна частина громади
Після поїздки з окупації він почав активне висвітлення подій у медіа, щоб показати реальну ситуацію в Бердянську. Дудукалов зізнається: бездіяльність військових адміністрацій – це злочинна недбалість. Потрібно говорити про те, що відбувається.
«Ми не чули новин про важливі події в інших селах, але все це потрібно знати світу!»
Віктор також активно готує план відновлення Бердянська, яким мріє бачити місто після звільнення.
Життя в умовах війни й надія на краще
Чотири роки Дудукалов живе у Запоріжжі разом із сім’єю. Він відчуває зв’язок з рідним містом та обіцяє не залишати його.
«Мій син – дитина війни. Але ми намагаємося зберегти нашу історію», – відзначає Віктор.
У 2024 році він вирішив доєднатися до Збройних сил України та служити у бердянській частині ППО.
З новою метою та енергією, Дудукалов продовжує свою боротьбу, за що безмежно вдячний своїм землякам.
«Я зберігатиму й розповім усій країні про наше місто», – підсумував він.
