26 квітня 1986 року світова спільнота зазнала найбільшої техногенної катастрофи в історії людства. Під час проведення експерименту на четвертому реакторі Чорнобильської атомної електростанції сталося два потужні вибухи. Внаслідок цього в атмосферу потрапила величезна хмара радіоактивного пилу, яку вітер розніс далеко за межі України. Небезпечні ізотопи осідали на поверхні землі, проникали у водні ресурси та зачіпали цілі екосистеми. Наслідки трагедії досі залишаються предметом детальних наукових досліджень і гострих дискусій у міжнародній науковій спільноті.
Чорнобиль осмислюється не тільки з наукової точки зору, а й творчими особистостями. Художні твори, кінематографічні стрічки, візуальне мистецтво, фотографія і навіть відеоігри творять власне прочитання трагедії та її наслідків. Пропонуємо розглянути, як ця тема знаходить відображення в різних творчих практиках.
Художнє переосмислення
Неможливо оминути увагою творчість Марії Примаченко, української мисткині, чиїй оселі знаходилася всього за 60 кілометрів від атомної станції. Напередодні аварії їй неодноразово снилися тривожні сни, які художниця сприймала як передвісники катастрофи. Мисткиня Крістіна Катракіс пригадує, що за кілька днів до трагедії Примаченко подарувала їй картину зі словами: «Дивись, це — червоний звір, який проковтнув зорі». Саме цю метафору Катракіс досі використовує для опису катастрофи – як звіра, що поглинув зорі.
Після аварії, під час масового переселення мешканців навколишніх сіл, Примаченко хвилювалася через можливу втрату рідного дому. Однак пізніше вона заявляла, що не боїться радіації через свій вік, але більше тривожиться, аби люди не боялися її «заражених» картин.
У пізніших роботах художниці тематика Чорнобиля проявляється через:
- мотиви екологічної занепокоєності;
- зображення хвороби;
- пам’ять про героїв-ліквідаторів.
Окрім Марії Примаченко, мистецьке переосмислення трагедії знаходимо також у творчості:
- Віктора Зарецького;
- Ади Рибачук і Володимира Мельниченка;
- Людмили Мєшкової;
- художників-ліквідаторів Олега Векленка та Дмитра Нагурного.
У сучасному мистецтві цю тему активно розвиває Роман Гуманюк — художник, що народився 1985 року в Бішкеку. Від раннього дитинства тяжів до живопису, працює на перетині різних жанрів і технік, формуючи впізнавану мистецьку мову. У 2000 році в Національному музеї образотворчих мистецтв Киргизстану відбулася його перша масштабна виставка «Під зоряним небом», присвячена трагедії Чорнобиля.
Через дванадцять років після відвідування Прип’яті Роман Гуманюк створив новий цикл робіт — презентація виставки «Вогні Прип’яті, або Тіні Чорнобиля» відбулася у Бішкеку й стала виразом його глибокого переосмислення події.
Фотографія
Однією із найвідоміших фотосерій, присвячених Чорнобильській катастрофі, вважаються роботи Віктора Марущенка. Його фотографії не лише документують масштаб техногенної трагедії, а й розкривають людський вимір події — індивідуальні історії тих, чиї життя назавжди змінилися після вибуху на ЧАЕС.
Протягом багатьох років Марущенко знімав у зоні відчуження, а згодом присвятив цій тематиці близько двадцяти виставок в Україні та Європі. Його роботи є не просто хронікою часу, а уважним і проникливим поглядом на крихкість людини перед обличчям техногенної катастрофи, створеної самостійно. Фотографії також фіксують соціальні зміни, що супроводжували переломний період в історії України.
Кінематограф
Тематичному осмисленню Чорнобильської катастрофи присвячено десятки документальних і художніх фільмів. Відомим прикладом є мінісеріал «Чорнобиль» від HBO, випущений у 2019 році. Його сценаристом став Крейг Мезін, режисером — Юган Ренк.
У центрі сюжету — екранізовані свідчення очевидців, які пережили вибух на атомній станції, та керівників, що опікувалися ліквідацією наслідків. Значна частина подій основана на свідченнях жителів Прип’яті, записаних у книзі Світлани Алексієвич «Чорнобильська молитва».
Чорнобильська трагедія досі залишається незагоєною раною. Світ продовжує осмислювати її масштаби, а митці знаходять нові форми вираження, аби зберегти пам’ять, нести відповідальність і передати досвід подій наступним поколінням.
Побачити, як трагедію переосмислюють у наш час, можна й особисто: наразі в Києві у «Українському домі» триває виставка «Чорнобиль. Об’єкт укриття», що об’єднує документальні свідчення від аварії на ЧАЕС і робіт з ліквідації її наслідків аж до історії влучання російського дрона у новий безпечний конфайнмент.
Евакуація з зони, Чорнобиль, 8 травня 1986 року, Віктор Марущенко
Фото Марії Примаченко з особистого архіву Івана Примаченко
«Чорнобильська Венера», Віктор Зарецький, колекція Едуарда Димшиця
Роман Гуманюк. «Вогні Прип’яті, або Тіні Чорнобиля»
