Боротьба містян проти окупантів: історії мужності
Приморськ у 2022 році став символом незламного спротиву. Місцеве населення, відзначене своєю патріотичною самосвідомістю, тримало український прапор на всіх адмінбудівлях аж до квітня. Сотні приморців щодня збиралися на центральній площі, піднімаючи настрій один одному під українські стяги та пісні. На додачу, активісти звільняли заручників, яких тримали окупанти.
«Запам’ятався випадок, коли окупанти викрали жінку-підприємця, розшукуючи військову техніку. Усі, дізнавшись про це, вирушили на визволення. Ми стали біля місця, де її тримали, і вимагали звільнити. Окупантів це дуже дратувало», – згадує Македонська.
Однак разом із хоробрістю мешканців були й похмурі реалії. Окупанти влаштували масові грабежі – вивозили не тільки побутову техніку з баз відпочинку, але й влаштовували мародерство в домах місцевих жителів.
Реалії в умовах окупації
«Я бачила, як БТР проїжджав вулицею, завантажений усім лишнім, в тому числі велосипедами. Вони грабували все потроху. Бази відпочинку стали житлом для солдатів, а курортний сезон, на жаль, так і не відбувся», – розповідає приморчанка.
Під час окупації загинули кілька цивільних осіб. Росіяни стріляли по автівках, і тіла залишалися у машинах на кілька днів. Місцевий священик намагався домовитися про їх поховання, так як відбувалися й інші трагедії.
«Люди, не зупинившись на посту, піддавалися вогню. Декого взагалі зникли безвісти», – говорить один із очевидців.
Освітня система під окупацією
Окупанти не змогли влаштувати навчальний процес у школах. Вчителі відмовлялися співпрацювати, і в результаті ситуація вимагала примусових заходів. Батькам погрожували втратою батьківських прав, аби змусити дітей йти до шкіл.
«Вони відкрили одну школу, куди пішли діти після тиску. Називали їх «ждунами», адже образ навчання не відповідав реальному освітньому процесу», – зазначила Македонська.
Читати також
Росіяни покидають окуповане місто
Приморськ нині нагадує місто з фільму жахів: нестача води, світла та ліків стали нормою. Навіть ті, хто раділи приходу окупантів, почали скаржитися на умови життя.
«Люди з серйозними захворюваннями змушені звертатися за допомогою далі, до Ростова чи Сімферополя. Ситуація із медичними послугами далеким від норм є серйозним викликом», – пояснює депутатка.
Серед тих, хто залишився, багато гастарбайтерів з Кавказу. Спочатку вони привозили свої родини, але тепер почали повертатися назад у Росію, усвідомлюючи, що життя в окупації не таке, як гадалося.
Очікування визволення
Незважаючи на тривалу окупацію, багато жителів Приморська не перестають сподіватися на звільнення. Вони навіть готові терпіти відключення світла, аби повернулася Україна.
«Діти, які виросли в пропагандистському середовищі, потребують особливої уваги. Нам потрібно буде об’єднати зусилля і дати людям можливість відновитися», – зазначила Македонська.
Пост-окупаційне відновлення вимагатиме не лише фізичних ресурсів, але й усвідомлення минулого. Важливо повернути людей до українських цінностей та уникати жорстокої помсти.
