За роки своєї діяльності у сфері шоу-бізнесу Юла утвердилася як одна з найвідоміших PR-експерток України. В ексклюзивному інтерв’ю для Viva! вона відверто поділилася роздумами про професійне вигорання, сімейні цінності, особисті трансформації, співпрацю з артистами та принципи, які супроводжують її на шляху до успіху.
На її рахунку десятки вдалих проєктів, співпраця з відомими іменами та бездоганна репутація людини, якій довіряють провідні українські виконавці. Проте за кожним професійним здобутком стоять не лише багатий досвід та самодисципліна, а й безперервна робота над собою. Після запису подкасту Валерії Татарчук «Знімаючи підбори» ми попросили Юлу продовжити бесіду, аби докладніше розкрити теми кар’єри, сім’ї, кохання, відповідальності та найважливіших уроків, отриманих нею в процесі професійного становлення.
— Ви багато років у сфері шоу-бізнесу. Яка головна внутрішня трансформація сталася з вами за останні п’ять років?
З часом я навчилася не сприймати все надто емоційно. Раніше кожен артист, кожен проєкт, критика чи невдача проникали у мене глибоко. Тепер же усвідомлюю: щоб зберегти себе у професії надовго, необхідно вміти зробити паузу, дати собі можливість на відновлення і впевнено рухатися вперед.
Ще однією вагомою зміною стало прискорення ухвалення рішень. Досвід сформував у мені довіру до власної інтуїції. У нашій сфері немає часу на тривалі вагання — потрібно бачити перспективу, брати відповідальність і діяти невідкладно.
— Що для вас сьогодні важливіше: слава чи внутрішня гармонія?
Для мене перш за все має значення результат. Саме він дарує справжнє задоволення й внутрішній спокій. Коли я бачу успішні кейси, потужні проєкти та щасливих клієнтів — це відчуття неможливо порівняти ні з чим іншим. Фінанси, безумовно, важливі, але вони ніколи не були моїм головним стимулом. Мене завжди надихало творити історії успіху.
Наприклад, уже понад два з половиною роки команда працює з IVAN LIULENOV. Для мене величезна радість спостерігати, як артист, який прийшов після популярного проєкту «Ліга сміху», сьогодні міцно утвердився серед найбільш яскравих виконавців українського шоу-бізнесу. Саме подібні історії надають енергії працювати ще наполегливіше.
— Чи був у вашому житті момент, коли доводилося починати фактично знову? Що допомогло подолати труднощі?
Не можу сказати, що мені колись доводилося починати з нуля. Однак вигорання знайоме кожній творчій людині. Коли віддаєш багато сил та енергії іншим, не завжди отримуєш адекватну вдячність у відповідь. Це цілком природна частина професії. Водночас я дуже люблю свою справу, і саме вона щоразу повертає мене до життя. Натхнення виявляється сильнішим за втому, особливо тепер, коли український шоу-бізнес потребує не просто розвитку, а й поширення у світі. Це місія, що наповнює мене силою та енергією.
— Який міф про вас найбільше вас дратує?
- По-перше, це твердження, що я заробляю більше за свого чоловіка. Це неправда. Мій чоловік, Анатолій Анатоліч, — успішний телеведучий, і жодного разу я не заробляла більше за нього.
- По-друге, мене все ще часто називають Юлією Бойко, хоч вже сімнадцять років я — Юлія Яцечко.
- І, нарешті, це навіть не міф, а правда: я дуже вимоглива — до себе, до своєї команди і до остаточного результату. Саме завдяки цій вимогливості мені вдається будувати потужні проєкти.
— Чи є щось, за що вам соромно перед собою?
Не сказала б, що відчуваю сором за якісь події у своєму житті. Скоріше, є речі, які зараз я б зробила інакше. На початку кар’єри я була надто емоційною. Зараз же розумію: іноді наймудріше рішення — не відповідати миттєво, а дати собі паузу. Досвід навчив мене спокою, і я вдячна собі за цей шлях та за те, що колись змогла краще пізнати себе.
— Чи змінилося ваше ставлення до кохання з роками та життєвим досвідом?
Дуже. У юності я була переконана, що кохання триває три роки. Життя ж красномовно спростувало цю теорію, адже кохання переростає… у трьох дітей.
Сьогодні я розумію, що справжнє кохання тільки зростає і стає міцнішим. Воно розвивається разом із вами, проходить випробування, породжує дітей, підтримує мрії. Я щиро кохаю свого чоловіка. Ми розвиваємося паралельно, кожен у своїй професійній сфері, і саме тому наша взаємність завжди цікава і жива. Я впевнена: щасливі стосунки — це коли двоє не конкурують, а взаємно підсилюють одне одного.
— Ви більше схильні контролювати події чи покладатися на довіру до життя?
Я однозначно про відповідальність. Для мене близькими є планування, дисципліна та системність. Не люблю плисти за течією, адже переконана: життя формується власними рішеннями.
Контроль для мене не означає страх; це радше вияв поваги до свого часу, колективу, сім’ї та цілей. Саме дисципліна дала змогу вибудувати той шлях, яким я нині горджуся. Адже плисти за течією — це ризикувати приплисти не туди, куди прагнеш.
— Яку рису свого характеру ви раніше вважали недоліком, а нині вона стала вашою суперсилою?
Раніше я сумнівалася у власній впевненості. Незважаючи на сильний характер, у середині я була м’якою людиною, часто недооцінювала власні можливості. Сьогодні ця м’якiсть стала моєю силою: вона допомагає глибше розуміти людей, чути команду й будувати щирі стосунки — як у роботі, так і у житті.
Фото: пресслужба
