Нещодавно Михайло Федоров, який з 2019 року очолював Мінцифри, перейшов на посаду міністра оборони. Тож Мінцифри отримало нового очільника — тимчасовим виконувачем обов’язків міністра став Олександр Борняков, який був заступником Федорова з питань євроінтеграції.
DOU та «УТ-2» записали розмову з новим керівником відомства — це перше інтерв’ю Олександра на посаді. Борняков розповів, як зміниться структура Мінцифри, чи з’явиться заступник з розвитку ШІ і якою буде співпраця з Міноборони. А також коли в Україні буде завод чипів, як просувається запуск національної LLM і як працюватиме Дія City 2.0. Розмову вів Юрій Федоренко, програмний директор «УТ-2».
Публікуємо відеозапис, а також скорочену і відредаговану текстову версію розмови.
🏰 Чому Борняков став т.в.о. і як він бачить розвиток Мінцифри
— Вас могли б призначити міністром цифрової трансформації, але невідомо, як парламент міг проголосувати [Олександр Борняков очолюватиме міністерство як виконувач обов’язків на перехідний період, поки не буде обрано та затверджено постійного міністра, — прим.ред]. Можете прокоментувати статус тимчасового виконувача обов’язків?
Нині ми у складній ситуації, коли енергетиці потрібен міністр, а обороні — тим паче. Не може країна, яка воює, не мати міністра оборони. Цифровізація точно не в «топ-3» за пріоритетністю, тому ухвалили рішення передати посаду мені і подивитися на результати. Можливо, виникне ситуація, коли парламент буде готовий зробити цей крок (призначити Олександра Борнякова міністром цифрової трансформації — ред.).
Сьогодні зі мною можна говорити саме як із виконувачем обов’язків міністра, а не заступником, адже багато чого було відомо ще до переходу на цю посаду. У Мінцифри давно є методологія OKR (objectives key results), за якою ми бачимо, як працюють підрозділи, що планують і як виконують. Тому я досить давно знав, хто чим займається, навіть маючи свій фокус роботи.
Водночас є складні речі, які я ще не встиг до кінця опрацювати. Наприклад, господарська частина: які саме підприємства має Мінцифри та що в них відбувається. До цього ще не дійшли руки.
— Як ви бачите розвиток міністерства і коло справ, якими воно має займатись?
Михайло Федоров втілив багато чого, і зараз Мінцифри — це вже екосистема, де масштабуються проєкти. У 2019 році був запит на цифровізацію, щоб подолати корупцію та збільшити прозорість. Але близько року тому все пішло в бік штучного інтелекту. Це наше наступне бачення: ми маємо повністю переформулювати підхід під виклики сучасності.
Ми будуємо вже не digital state, а agentic state — державу, в якій послуги надаватимуться переважно шляхом технологій штучного інтелекту.
❓ Що зміниться в керівництві Мінцифри
— Як змінилася структура керівництва Мінцифри після відходу Михайла Федорова та ключових заступників?
Близько року тому в міністерстві було лише два заступники — Олексій Вискуб і я. Це було надзвичайно важко. Валерія Іонан офіційно пішла раніше, але залишилася як радниця.
Згодом Михайло ухвалив стратегічне рішення: підвищити керівників департаментів, які безпосередньо впроваджували реформи з моменту заснування Мінцифри. Паралельно ми впровадили систему OKR і побачили, де команді не вистачає лідерства.
Раніше структура була іншою: я відповідав за ІТ, Валерія — за «Дія.Освіта» та «Дія.Бізнес», Олексій — за «Дію», Олександр Шелест — за телеком, а Людмила Рабчинська — за ЦНАПи та публічні послуги. Проте еволюція екосистеми показала, що стара модель перестала бути ефективною. Ми перебудували структуру під нові цілі, а заступників призначили переважно з-поміж тих фахівців, які вже тривалий час працювали всередині міністерства.
— Хто перебере ваші попередні обов’язки і чи плануєте ви створювати нові посади заступників для пріоритетних напрямів?
У нас з’явилися люди, які відповідають за екосистему «Дії», розвиток сервісів, кібербезпеку та не просто ІТ, а вже за цифрову економіку. Розвиток Дія City — це теж частина цього напряму. Євроінтеграція залишається пріоритетом за замовчуванням.
Історично я займався штучним інтелектом, роботизацією та євроінтеграцією. Тепер я вважаю, що в міністерстві має з’явитися окремий заступник зі штучного інтелекту. Згідно з нашими європейськими зобов’язаннями ми маємо ухвалити AI Act, а це вже безпосереднє формування державної політики.
Штучний інтелект — це одна з найважливіших сфер для нашої держави. Коли ми призначаємо на цей напрям окремого заступника, ми підкреслюємо його пріоритетність. Також ми розглядаємо можливість появи заступника з інновацій — подивимося, як краще вибудувати цю структуру.
— Як розподілені повноваження щодо інновацій між міністерствами та хто саме входить до оновленої команди заступників, відповідальних за стратегічні напрями, як-от кібербезпека, телеком та «е-Акциз»?
Формально інновації перебувають у сфері Міністерства економіки. Наразі розробляються зміни до закону «Про інновації», який не оновлювався вже 15 років. Цей процес очолює Міністерство освіти, але нам пропонують закріпити «секторальні інновації», тобто цифрові.
Щодо команди заступників, то цей склад буде такий:
- Валерія Коваль — відповідає за всю екосистему «Дії» та запуск нових сервісів.
- Зоряна Стецюк — спеціалізується на надскладних проєктах, таких як «е-Акциз». Це критично важлива реформа для країни.
- Віталій Балашов — відповідає за кібербезпеку. Його роль стає дедалі важливішою з поглибленням цифровізації, адже він формує державну політику в цій сфері.
- Станіслав Прибитько — очолює напрям телекомунікацій. Його команда разом із мобільними операторами забезпечує стійкість зв’язку в країні.
- Наталія Денікеєва — яка разом зі мною будувала Дія City, тепер розширює свою зону відповідальності.
📑 Чому «гальмує» цифровізація митниці та податкової
— Чи не є перехід до впровадження штучного інтелекту передчасним? Є ділянки, де цифровізація — це «чорна діра». Софт податкової та митниці за інтерфейсом і по суті дуже кривий. Коли бізнес отримує помилки у квитанціях, а йому кажуть «не переживайте, це нормально», — так жити неможливо. Чому Мінцифри досі туди не дійшло?
Ми відповідаємо за певні політики, наприклад — екосистему «Дії». Але є хибне враження: якщо це якась державна система, то там обов’язково є Мінцифри. Ні! Є різні політики. Наприклад, за митницю відповідає Міністерство фінансів. У них є власне бачення того, як має здійснюватися митний процес і контроль. Вони використовують певні рішення, щоб охопити автоматизацію та мати керованість згідно з правилами, які вони самі виписали.
Ситуація зі застарілим софтом стосується не лише Мінфіну, а й Мінсоцу, Мін’юсту та багатьох інших відомств. Так склалося історично: Мінцифри не має до цього прямого стосунку, адже це повноваження самих міністерств, які відповідають за свої системи власними командами.
Ми продовжимо розвивати державні сервіси. Ключовим інструментом впливу є інституція CDTO (Chief Digital Transformation Officer) — заступників міністрів, які є в кожному відомстві. Співпраця з ними буває різною: усе залежить від керівника міністерства, того, кого він обирає на цю посаду та як до неї ставиться. Мінцифри погоджує кандидатури, але обирає їх саме міністр.
Усе впирається у політичну волю та кадрову політику
Якщо у міністра в порядку денному немає цифровізації, він може призначити людину, яка виконуватиме функції CDTO лише на десять відсотків, а решту часу займатиметься іншими обов’язками за його рішенням.
— Чи зберігається у вас функція координації заступників із цифрової трансформації (CDTO) в інших міністерствах?
Функція координації CDTO зберігається. Проте ми втратили можливість координувати інші міністерства на тому рівні, який був, коли Михайло мав статус віцепрем’єра.
🏭 Як справи з будівництвом заводу чипів
— Як наразі просувається проєкт будівництва заводу чипів і чи стане він тим відсутнім елементом локалізації, який дозволить Україні перейти від ручного пошуку компонентів на Alibaba до створення власної екосистеми мікроелектроніки?
Це частина нашої win-win стратегії та надзвичайно важливий напрям. Сьогодні багато виробників кажуть, що локалізували виробництво на 90%. Ці останні 10%, яких їм не вистачає — це саме чипи. Це те, що поки що неможливо робити в Україні. Тому нам потрібен завод саме за таким принципом: не гонитва за
Маємо зробити все, щоб у нас з’явилися такі потужності. Хай вони будуть під землею для безпеки, хай мають нульове оподаткування, але вони мають бути. Наявність власного виробництва мікроелектроніки докорінно змінить позицію нашої країни як серйозного політичного та технологічного гравця.
Все починалося з того, що держава заявила про готовність закуповувати багато дронів через «Армію дронів». З’явився попит, який спочатку привів до масового імпорту переважно китайських компонентів. Потім почався процес локалізації, і з часом з’явилася унікальна експертиза, якої раніше не було. З’явилися люди, які почали розбиратися, які саме чипи потрібні для конкретних виробів. Всередині компаній аналізували компоненти, пробували різні варіанти й відсіювали те, що не підходить.
Зараз ми вже маємо можливість сформувати чітке ТЗ на основі того, що саме потрібно виробникам. Також з’явилися асоціації та притомні люди, які системно допомагають у цьому процесі.
— Як планують фінансувати будівництво: це будуть державні кошти, чи проєкт реалізовуватиметься за кошти приватних інвесторів?
Навряд це буде державний кошт — проєкт має залучати інвестиції. Роль держави полягає у створенні регуляторних правил, що стане частиною концепції Дія City 2.0. Ми маємо виступити фасилітаторами: зібрати найбільших локалізованих виробників і сформувати єдине ТЗ на основі їхньої потреби.
Моє бачення таке: ми беремо п’ять найбільших виробників, які імпортують мільйони чипів, і формуємо запит для пулу інвесторів. На основі цього інвестори зможуть розробити proof of concept і зрозуміти, чи готові вони будувати таку фабрику. Якщо вони зможуть гарантувати виробництво мільйона чипів на рік, а виробники підтвердять готовність їх купувати — модель запрацює. Хоча з першого разу може бути непросто, цей механізм буде дієвим.
Якими будуть пріоритети в deftech та співпраця з Міноборони
— Які ще пріоритети будуть у Мінцифри? І як розподіляться повноваження щодо розвитку deftech та Brave1 між вашим відомством і Міноборони?
Два найбільших пріоритети — це штучний інтелект, тобто перехід від digital state до agentic state, та оборонка — defence tech і Brave1. Я фактично архітектор усієї системи, я її створював. Ідея створити військовий акселератор Brave1 виникла за рік до вторгнення. Михайло Федоров запропонував зробити для військових технологій щось подібне до того, як ми запускали проєкти для айтівців.
22 лютого 2022 року ми зустрілися з головою «Укроборонпрому» Юрієм Гусєвим, і він запропонував приміщення під акселератор, де команди мали розвивати дрони. За день почалося повномасштабне вторгнення. За пів року Михайло запропонував повернутися до цієї ідеї. Я намалював концепцію: яку цінність ми даватимемо виробникам та які фічі будуть у Brave1. Запропонував використати Фонд стартапів як найкращу юридичну основу, бо ми не хотіли будувати щось у вакуумі чи проєктні офіси на донорські кошти.
Михайло політично домовився, що Мінфін передає Фонд нам, і у 2023 році ми вийшли з Brave1. Я достатньо довго операційно займався розвитком цієї ініціативи, оскільки непогано розбираюся у венчурних інвестиціях.
— Чи став ваш досвід з інкубатором WannaBiz основою для створення Brave1? І як вам вдалося залучити фонди у галузь, де на початку не було жодного інвестора?
Досвід побудови подібних структур у нас уже був. Я пам’ятаю, як на початку 2023 року почав шукати, хто взагалі інвестує в deftech — тоді не було нікого. Я робив перші пітчі на Європу та Штати: на закритих зустрічах розповідав, що з’явиться Brave1, де буде офіс, який допомагатиме інвесторам орієнтуватися у складній бюрократії.
Ми планували «ветувати» інвесторів, тобто перевіряти власників, щоб не було ризиків. А після отримання «галочки» — надавати доступ до команд і знайомити з ними для подальших інвестицій. Тоді було нуль фондів, а зараз їх десятки та сотні «ангелів». Ми фактично побудували цілу екосистему.
🫰 Чому в український deftech складно залучити інвестиції
— Чому західні інвестори вкладають в український miltech незначні суми порівняно з іноземними гігантами на кшталт Anduril. Чи є у вас пояснення цій пасивності?
У світових фондах є General Partner (GP), який керує, і Limited Partners (LP), які надають капітал. У багатьох інвесторів діє заборона на використання коштів для оборонки. Це прописується у стратегії як обіцянка партнерам. Буває, LP мають трастові гроші з умовою не використовувати їх для завдавання шкоди людям (to harm people). Якщо в мандаті заборонено фінансування оборонних технологій, фонд не може фінансувати такі проєкти.
Суми в miltech здаються копійками. Проте алокація грошей для оборонки не дорівнює загальній масі венчурної екосистеми. 90 мільйонів доларів для нас — непоганий результат. Велика Британія — третя у світі за розміром венчурних екосистем з обсягом інвестицій майже трильйон. З нього лише близько 20% доступно для оборонних проєктів.
Україні дісталося 5%, але це достатньо багато
Anduril чи Helsing отримують велике фінансування, бо імплементують бачення, яке у нас неможливо реалізувати. Коли закінчиться війна, попит на моделі компаній з мільярдними бюджетами скоротиться у
— Вони думають, що у світі не буде інших воєн?
Інвестори не впевнені, що успішна українська дронова компанія дасть капіталізацію у
Чи мають вони слушність — залежить від нас. Ми можемо здійснити стрибок ВВП в експортному виторгу за рахунок оборонних технологій. Поки не ухвалено рішення про відкриття ринку, ми втрачаємо цю можливість. Це розуміємо ми та Фонд стартапів.
Це про правила нашої інтеграції в їхню систему. Тому ми маємо 90 мільйонів інвестицій, а не 900. Це важке рішення, пов’язане з валютними обмеженнями НБУ. Інвестор зважає, як валюта виходитиме з країни, і не хоче мати ризиків, яких немає в Helsing. Експорт потрібен із додатковими пом’якшеннями, бо сам по собі він не дасть результату.
У межах Defence City вже затверджений відповідний порядок. Думаю, він запрацює скоро, і тоді ми побачимо значно більше інвестицій. Тоді будуть угоди вже не по 15 мільйонів доларів, як максимально було у Swarmer, а по
— Чи може Україна, попри нинішню залежність від зовнішньої допомоги, повторити шлях післявоєнної Німеччини та завдяки високим темпам щорічного зростання піднятися зі 116-го місця у світовому рейтингу економік до топ-20?
Я в це вірю. Для довідки: нині ми посідаємо
🏹 Що таке Дія City 2.0 і як вона працюватиме
— Як плануєте розвивати Дія City 2.0 [йдеться про зміну регулювання, за якої у спецрежимі зможуть бути не лише розробники ПЗ, а й hardware та deep tech компанії, — прим.ред.] та чи не дублює це концепцію Defence City, яка позиціонується як окрема ініціатива для виробників та експорту зброї?
Різниця між ними концептуальна й дуже проста: Defence City створена для виробничих компаній оборонної індустрії. Це великі підприємства з виробничими потужностями, цехами, складами та товарними залишками. Натомість Дія City орієнтована на компанії, які створюють інтелектуальний продукт. У них немає матеріальних активів у такому обсязі — заводів чи складів із готовими мінами.
Хоча в Дія City вже є близько 200 виробників дронів, історично так склалося, що вони заходили туди через інші види діяльності.
Defence City — це саме для великого виробництва
На початку війни ми змогли постановою Кабміну дозволити дроновим компаніям заходити в Дія City, і це суттєво допомогло. Щодо Defence City — я вітаю цю ініціативу, яку наразі розвиває Міноборони. Вона передбачає податкові пільги: наприклад, якщо виробництво розміщується під землею, надається tax relief — звільнення від податку на прибуток, екологічного податку та певні компенсації.
Концепція Дія City 2.0 виглядає так: ми хочемо взяти перспективні сабіндустрії, які мають великий потенціал зростання, зробити для них tailored suit — як костюм, що шиють індивідуально під замовника. Кожне таке рішення ми обґрунтовуємо економічно й показуємо, що за умови стимулів їх економічний ефект зросте в сто разів. Ці компанії зможуть найняти тисячі людей і працювати на експорт.
Приклад — виробництво біонічних протезів: зараз в Україні лише дві такі компанії, але ми прагнемо, щоб їх стало двадцять п’ять, і вони працювали на експорт.
— Чи може Дія City 2.0 стати інструментом підтримки стратегічних, але малоприбуткових сфер, як-от культура чи книговидавництво?
Теоретично інше міністерство може прийти з такою ініціативою, але залишатимуться вимоги щодо економічного обґрунтування. Потрібно буде довести, що експортний потенціал цієї невеликої сабіндустрії чи сектору вимірюватиметься мільярдами. Якщо ми розуміємо, що ефект для ВВП буде мінімальним, то стимулювати такий сектор через Дія City ми не будемо.
— Нині пристрасті навколо Дія City вляглися, але на старті було багато спротиву. Як ви для себе пояснюєте, чому ком’юніті тоді не одразу сприйняло цю ініціативу?
Мені здається, що це загалом недовіра до всього, що робить держава. Вони (айтівці та бізнес, — ред.) просто не вірили, що це може працювати без того, щоб їм стало гірше. Як бізнес і як люди вони думали, що ми зробимо щось, що погіршить їхній стан, і вони всі прямо опиралися. Нині я відчуваю опір саме від людей, бо вони досі думають, що їх це якось негативно зачепить.
Коли мені закидали: «Це погано, я працюю в компанії, ви зробите мені гірше», я відповідав: нумо мислити логічно. От ваша компанія завтра побігла в Дія City. Що для вас зміниться?”
Якщо компанія зайшла в резидентство, а ти продовжуєш працювати на неї як ФОП, ти навіть не дізнаєшся про зміни. Я завжди кажу програмістам: у вас же алгоритмічне мислення, тож намалюйте мені алгоритм — як саме вам стало гірше від цього?
Зрозуміло, що з часом компанія може сказати: «Ми відмовляємося від ФОПів, переходьмо на гіг-контракти». Тут можна алгоритмічно вибудувати ланцюжок. Людина скаже: «Ну, з’явиться військовий збір». Так, я з цим згоден. Але ми про це від самого початку чесно говорили. Ну вибачте, маємо таку реальність.
🤔 Чому затягнувся старт національної LLM
— Національну LLM обіцяли запустити до Нового року, але перенесли на весну. Що пішло не так? Українська мова виявилася надто складною для навчання моделі чи є інші причини?
Ми стикнулися з великою проблемою збору даних, яка складається з двох частин. Перша — юридична. Ми — міністерство, і не можемо просто автоматично збирати чи вилучати дані, які захищені чиїмось інтелектуальним правом.
Деякі колеги вже зробили українські LLM, бо вони як приватні ініціативи цим не переймаються. Але для держави це не шлях. Наприклад, ми отримали від партнерів чітке «hard no» щодо використання певних масивів даних. Якщо ми отримаємо хоча б один судовий позов — увесь проєкт розвалиться.
Ми не можемо ризикувати, бо плануємо будувати на цій моделі державні послуги: освітні можливості для громадян, підтримку в «Дії» та інші сервіси, що спілкуватимуться з людьми. Тому зараз вибудовується юридичний фреймворк для отримання згод. Хочемо ухвалити норму: якщо інформація є публічною і викладена на сайті у відкритому доступі, її може використовувати LLM для навчання.
Окрім юридичних моментів, була затримка в технічній частині — ми збирали команду, а наймати айтівців зараз досить важко. Kyivstar тут дуже допоміг. Вони як партнер взяли частину процесів на себе і навіть залучили людей зі своєї команди. Зрештою, команду вдалося сформувати.
Ми трохи затрималися з вибором платформи, але зрештою основою буде Gemma від Google. Ми візьмемо всі дані, які маємо — книги, архіви, — і згодуємо їх моделі. Зараз наш власний токенізатор уже майже завершений. Після навчання ми вийдемо з релізом. Також зараз розробляються спеціальні тести, які будуть демонструвати якість роботи моделі.
🌍 Що буде з євроінтеграцією та ШІ
— Офіційно ми рухаємося в ЄС, але поки AI Act узгоджувався, ви пропонували м’якшу регуляцію, схожу на американську. Це було схоже на спробу дати індустрії свободу, поки вона виникає, бо в Європі через бюрократію вона росте повільно. Тож загалом: європейські регуляції нас стимулюють чи все ж таки гальмують?
Залежить від того, з якого боку дивитися. Я розумію їхні регуляції та чому вони такі. Як заступник з євроінтеграції, я очолюю групу, яка комунікує з Брюсселем щодо
У цьому розділі є багато нюансів. З одного боку, нам потрібен доступ до єдиного цифрового ринку ЄС, а це неможливо без прийняття їхніх правил гри. З іншого — ми справді прагнемо зберегти простір для інновацій, поки індустрія лише формується.
— Це ваша заслуга, що в нас досі немає GDPR (Загального регламену про захист даних) у повному обсязі? Бо в Європі він уже подекуди здається абсурдним.
Ні, це «заслуга» Офісу уповноваженого з прав людини — це їхня політика, і вони поки що не змогли довести це до кінця. Я на них не тисну, хай розбираються самостійно.
Щодо розділу «Цифровізація та медіа», я очолюю групу, яка комунікує з Брюсселем. До неї входять голова профільного комітету Микита Потураєв, Ян Вихованець, фахівці з Мінкульту та інші експерти. Ми обговорюємо цілий пакет: AI Act, DSA (Digital Services Act), DMA (Digital Markets Act) та регулювання віртуальних активів.
Чи є європейські регуляції гальмом чи рухом уперед? Це залежить від того, як на це дивитися. Чому вони ухвалили саме такий AI Act чи закони про крипту? Бо європейці — людиноцентричні. Вони надзвичайно переймаються безпекою даних і тим, щоб технології не завдали шкоди людині. Якщо дивитися очима бюрократа, який дбає про приватність даних чи цифрову ідентичність, то AI Act є логічним. Але якщо дивитися нашими очима — ми фокусуємося на цифровій економіці, дефенсі та штучному інтелекті.
На нашому сайті в пріоритетах першою стоїть євроінтеграція, але, мабуть, це треба оновити. Євроінтеграція — це процесний складник. А візійний складник інший: ми маємо увійти у топ-30 країн світу за ВВП завдяки інноваціям і високим технологіям.
🎲 Про державну монополію на гемблінг і регулювання азартних ігор
— Чому б Україні не встановити монополію на онлайн-казино? Можна навіть назвати його Play City. Чому Мінцифри не може зібрати команди, які б конкурували між собою всередині державної структури?
По-перше, держава — особливо в таких речах — це дуже неефективний власник. Це не лише мій досвід, а загальносвітовий. По-друге, ідея створити державне казино не нова. Такі концепції до нас приносили неодноразово.
Наша філософія в тому, що ми як орган, що формує політику, не маємо ставати операторами. Натомість ми можемо навести там порядок. Я особисто бачив, як це працює в італійців. У них є система онлайн-моніторингу, під’єднана до кожного апарату чи платформи, де роблять ставки. Вона в реальному часі моніторить всі аномалії. У законі чітко прописано, який відсоток виграшу (RTP) має видавати кожен автомат.
Якщо казино вирішить схитрити й поставить на апараті відсоток віддачі 5% замість належних 25%, система за кілька годин виявить аномалію. Адміністратор отримує звіт, і в них є функція віддаленого відключення таких порушників.
— А чи не складніша ця система контролю, ніж сам продукт?
Сьогодні вже ні. В Італії починали тридцять років тому, вони постійно її апгрейдили, тому зараз вона крута, але це legacy — там багато старого. Ми ж пішли іншим шляхом: провели тендер на першу чергу, використовуючи сучасні інструменти — нерозподілені бази даних зі швидким доступом, бізнес-аналітику та штучний інтелект. Нам не треба будувати складну аналітичну систему з нуля, тому вона вийшла набагато дешевшою.
Загальний бюджет системи —
60-80 мільйонів гривень
Ми вже витратили близько 30 мільйонів. Доведемо її до повної експлуатації за пів року.
Ми будемо бачити майже все. В онлайні моніторинг буде стовідсотковим. У фізичних залах моніторяться «бандити» (ігрові автомати), але законодавчо поки що вимкнули столи та рулетку. В тій же Італії навчилися моніторити навіть рулетку: камери фіксують ставки та суми на столі, переводять це в цифру і рапортують у систему.
— А чи плануються системи типу реєстру гравців?
Реєстр усіх гравців — це дуже сенситивна інформація, ми туди не йдемо. Але вже функціонує реєстр лудоманів. Зараз ми його апгрейдимо. Туди людину можуть внести близькі родичі. Також у нас є певні ідеї щодо обмежень для військових, але це ще потребує опрацювання.
💲 Чи буде в Україні ринок віртуальних активів
— А що у нас із віртуальними активами? Свого часу закон так і не ухвалили у другому читанні?
Так і було. Я працював над першою редакцією, але її заветував президент. Після цього законопроєкт передали до Комісії з цінних паперів (НКЦПФР). Ми намагалися з ними спрацюватися досить довго, але процес дуже затягнувся. Комісія з цінних паперів написала висновок, що наша редакція — це пряма загроза для фінансової стабільності.
Парламент взявся нас розсудити, і туди логічно «вписався» Національний банк. Редакцію майже допрацювали, залишилося велике питання: хто буде регулятором? Ми вважаємо, що їх має бути три: Мінцифри, Комісія (НКЦПФР) та НБУ. Але НБУ та Комісія мають бачення, що регуляторів має бути менше, і кожен бачить там себе. На цьому ґрунті й триває суперечка.
— А закон взагалі вийшов поганий, порівняно з тим, що ухвалили спочатку?
Ні. Якби перший закон тоді не ветували, він би дав старт цій індустрії. Так, він багато речей не врегулював би, але процес би почався — як зараз зі штучним інтелектом. Можливо, десь виникали б питання, але ринок би вже працював.
Якби ми не втратили купу років, то могли б рухатися поступово й постійно покращувати закон. Зараз наша редакція дуже схожа на ту, що ухвалив Європейський Союз, але вона навіть краща. Вона враховує багато нюансів, але при цьому м’якша з погляду контролю: там менше штрафів і вимог. Ми вирішили: почнімо з цього, а коли дійдемо до ЄС — будемо додавати.
Наша основна мета в регулюванні віртуальних активів полягала не в AML (Anti-Money Laundering), а в створенні комфортних умов для функціонування та інкорпорації криптокомпаній у країні. Також вдалося врегулювати статус крипти на рівні Цивільного кодексу. Тепер вона прописана як цифровий актив, що дозволяє проводити нотаріальні дії: передавати крипту в спадок чи використовувати як аргумент у судових спорах.
