Зустріч з Антарктидою: Повернення Єлизавети Сафонової з ювілейної експедиції

Враження від Антарктики

До студії УСІ завітала біологиня Єлизавета Сафонова, яка повернулася з 30-ї ювілейної Української антарктичної експедиції. Рік тому вона попрямувала на станцію “Академік Вернадський” і сьогодні розповіла про незабутні враження, що одночасно були як звичайними, так і унікальними.

“Я завжди мріяла потрапити в Антарктику, але почуття “я тут” не прийшло одразу,” – згадує Єлизавета.

Перші тижні були заповнені технічними завданнями та адаптацією до умов, не залишаючи часу на емоції. Лише через місяць, під час збору біологічних зразків, вона усвідомила — навколо величні кити та інтригуючі айсберги.

Справжнє життя в засніженому краю

Часто Антарктиду уявляють як мертву крижану пустелю, але Єлизавета з цим не згодна.

• Чи знаєте ви, що на станції можна побачити тисячі пінгвінів, які вишикуються в черги до океану?
• Рослинність варіюється від звичайних мохів до судинних видів.

Антарктида не лише жива, вона активно змінюється.

Тривожні сигнали з океану

Науковці зафіксували тривожну тенденцію: температура поверхневого шару морської води підвищується.

• Найнижча температура за рік становила -1,8°C, в той час як точка замерзання — близько -2°C.
• Такі “теплі” зимові температури раніше зустрічалися рідше.

Це веде до скорочення періоду льодоставу, що невигідно для тварин, які залежать від льоду, зокрема тюленів і пінгвінів.

Життя на станції: виклики і радощі

Робота біологів — це постійні виїзди, збирання зразків, а також лабораторні дослідження, без чітко фіксованого графіка.

• День починається з погляду у вікно: якщо погода дозволяє — вчені вирушають в море або на острови, а якщо ні — продовжують роботу в лабораторії.
• Після 7–8 годин у полі — ще кілька годин на обробку зразків. Час не чекає, адже зразки “живі”.

“У природі все збалансовано. Якщо щось приходить — щось іде. Це нормально,” – пояснює вона.

Одним з основних принципів роботи є не втручатися в життя пінгвінів. Якщо колонія рухається, людина має або почекати, або змінити свій маршрут.

Спільнота на краю світу

На станції більшість року перебувало 13 людей. У зимовий період це була майже замкнена спільнота. Незважаючи на близькість, відчуття браку особистого простору не виникало, адже всі були зайняті справами та зустрічалися переважно за обідом чи вечерею.

“Та коли приходять туристи, станція перетворюється на справжній гуртожиток,” – жартує Єлизавета.

Повернення додому

Після року в Антарктиці, повернення в Одесу не стало для Єлизавети шоком. Швидше, з’явилося відчуття, що нічого не змінилося. Час в експедиції минає надзвичайно швидко, але близькі люди, які залишилися, вже змінилися.