Автор: Наталія Терамае

25 травня 2026 року стане важливою віхою для України, адже це день, коли країна чітко і однозначно засвідчила своє бажання самостійно обирати, кого вшановувати в пантеоні своїх лідерів. Перепоховання Андрія Мельника, голови ОУН (м), разом із його дружиною Софією Федак-Мельник стало справжнім символом цього новітнього етапу.

Оригінально планувалося, що ця важлива подія відбудеться 23 травня — в день, який традиційно вшановує героїв України. Однак через повітряну атаку з Росії святкування змушені були перенести на наступний день, що співпало зі сторіччям з дня смерті Симона Петлюри, одного з засновників нової Української армії.

Під час урочистостей на Національному військовому меморіальному кладовищі було багато відомих політиків, зокрема Володимир В’ятрович, історик, який важко працював для формування політики національної пам’яті. Він раніше керував архівом Служби безпеки України, що дало можливість відкрити доступ до архівів минулого, і зараз займає посаду депутата Верховної Ради.

Запитання на порядку денному

На порядку денному багато важливих питань:

• Чим відрізняється Національне військове меморіальне кладовище від Пантеону національних героїв?
• Де саме буде розташовано Пантеон, і чи потрапить туди Степан Бандера?
• Яким чином Росія може використовувати подібні моменти для розбрату та дестабілізації?

Важливість пам’яті

В’ятрович зазначив, що перепоховання Мельника є знаковим моментом для України. Це не лише вшанування пам’яті, а й демонстрація нашої глибокої поваги до історії та наших національних героїв. Перепоховання відбулося у важкі часи, коли країна захищає свою територію та ідентичність.

Виставка “Шлях героїв”

Після урочистостей, в Національному музеї історії України відбулося відкриття виставки “Шлях героїв”, де були представлені унікальні артефакти часів Української революції, зокрема особисті речі Симона Петлюри, які повернулися з Канади.

В’ятрович підкреслив, що існує переважна кількість голосів, які запитують, чому саме зараз відбувається перепоховання, у часи, коли країна переживає війну. Але він вважає, що саме у ці важкі часи такі дії потрібні, аби навести порядок і визначити сенс в національній пам’яті.

Досліджуючи відзначені постаті

Серед важливих запитань — хто ще з визначних українців повинен бути повернутий на батьківщину. В’ятрович розповів про базу даних, яка містить близько 16 000 імен українців, що поховані за кордоном. Це велика робота, проведена спільно Українським інститутом національної пам’яті та Міністерством закордонних справ.

Які імена варто згадати?

Серед важливих осіб, які мають бути повернені, можна згадати:

1. Євген Коновалець
2. Павло Скоропадський
3. Симон Петлюра

Завдання, яке стоїть перед українською державою, — це не просто повернення останків, але і вшанування пам’яті про людей, які не шкодували сил заради незалежності України.

Дискусії та суперечки

Перепоховання в НВМК викликало обговорення в народі, багато людей ставлять під питання доречність обраного місця. Деякі вважають, що це місце непридатне або що має бути обрано щось інше. При цьому важливо розуміти, що позитивні зміни в суспільстві часто потребують часу та терпіння.

В’ятрович вважає, що групи підтримки для виборів місця перепоховання — це частина російської інформаційної війни, тому призначення такого місця має всебічно оцінюватися з різних перспектив.

Стосунки з Польщею

Неабияке значення має і відновлення діалогу з польськими партнерами. У світі існує підтримка вчення про історію, яка може зашкодити нашій спільній справі. Нещодавно українські та польські історики провели спільний конгрес, на якому говорили про спільні проєкти, зокрема дослідження трагедії Волині.

Відзначення у контексті історії

В’ятрович звернув увагу на те, що історія сприймається часто через призму ідеології, тому велике значення має, як ми будемо комунікувати та пояснювати історію у суспільстві. Можливість розробити концепцію для пам’яті на національному рівні — це важливий крок у правильному напрямку.

Зображення на скульптури та пам’ятники, які ми створимемо в майбутньому, також стане частиною нашої культури пам’яті, яка буде доносити важливі аспекти нашої історії для наступних поколінь.