Уніформа Вітчизняних Оборонних Технологій: Інтерв’ю з Ігорем Федірком
З 15 по 19 червня Україна представить свої оборонні розробки на міжнародній виставці EUROSATORY у Парижі. Спільний стенд, сформований за участі провідних українських компаній, презентуватиме Українська рада зброярів. Не так давно наш спільний стенд Zbroya привернув величезну увагу на одній з найбільших оборонних виставок SAHA 2026 у Стамбулі.
Напередодні представленої роботи в Парижі, Укрінформ вирішив поспілкуватися з виконавчим директором Української ради зброярів Ігорем Федірком. Обговорили трансформацію українського ОПК, перспективи співпраці з Туреччиною та Європою, розвиток ракетних програм, космічні технології та важливість міжнародної кооперації.
Бюджет Міністерства Оборони: Станом на сьогодні
– Ігорю, рік тому з вами проводили інтерв’ю, і ми згадували про обсяги українського ОПК, які наближалися до 35 млрд доларів. Чи вдалося досягти цих показників?
– На жаль, цього року ми наблизилися до 55 млрд доларів у спроможностях, але досягти 35 млрд не вдалося. З цього обсягу 35 млрд — це виробництво саме великовагової техніки, дальнобійних засобів ураження, зокрема дронів і ракет. Ми здатні це зробити, але питання полягає у фінансуванні.
Попередній рік бюджет оборонної сфери склав близько 16,5 млрд доларів. Виходить, що загалом приблизно 45% цього було реалізовано всередині країни. Держава виділила близько 12,5 млрд доларів, а допомога із зовнішніх джерел склала близько 6,5 млрд. З огляду на це, рік був досить вдалим для промисловості.
Цей рік, на жаль, обіцяє залишитися на рівні минулого року (інтерв’ю записано перед оголошенням про збільшення бюджету на оборону на 1,56 трлн гривень, – ред.). Міжнародна допомога, що отримувалася минулого року, навряд чи повторить успіх: прогнозується лише 780 млн доларів.
- 200 млн доларів від Канади в рамках PURL.
- Інші країни можуть долучитися до цього.
Але, на жаль, ця сума є значно меншою за минулорічну допомогу.
Ситуація на фронті та перспективи ОПК
– Чи може це вплинути на фронт, чи не так?
– Звичайно, будь-яка затримка або зволікання в наданні допомоги критично важливі. Фронту терміново необхідна зброя.
Ми знаємо, що ми, як приватний ринок, прагнемо купувати максимум українського виробництва. Цей відсоток зростає кожного року. Так, минулого року приблизно 50% було закуплено всередині України, увесь бюджет Міноборони наразі на 80% виконується з локальних закупівель.
- Використання національної продукції зросло, але все ще частину озброєнь доводиться купувати за кордоном.
- Особливо це стосується потреб ППО та Повітряних сил.
Ми чекаємо на перші транші великого фінансового механізму, що буде сформований на підставі заморожених російських активів. Ці кошти вже заплановані та розподілені, і їхня поява стане величезним стимулом для нашої оборонної індустрії.
Розвиток приватного сектору та стартапів
– У минулому інтерв’ю ви говорили про 700 приватних компаній і дві тисячі стартапів в ОПК. Яка динаміка на ринку зараз?
– Динаміка просто неймовірна! Сьогодні вже функціонує понад тисячу приватних компаній. Brave1 (кластер оборонних інновацій в Україні) знає про більше ніж дві тисячі зареєстрованих стартапів.
Це серйозна екосистема, що включає понад три тисячі підприємств, і цей процес не зупиняється. Досить часто спостерігаємо укрупнення компаній — поглинання менших, а також розвиток нових технологій.
Тож, фактично більшість компаній продовжують розвиватися, закріплюються через кодифікацію та залучення кредитів.
Експорт та нові ринки
– Яка ситуація з експортом? Як потрібно оптимізувати процеси для виробників?
– Вказувати конкретні механізми, на жаль, чи не встигає за високим темпом роботи виробників. Наразі фокус перемістився на міжнародні ринки. Наприклад, відкриваються нові можливості в Японії та Кореї — це абсолютно новий ринок для нас.
З точки зору законодавства, вже все прописано. Ми маємо закони, які регулюють експорт продукції військового призначення, і комісія з військово-технічного співробітництва працює. Але наші виробники чекають швидшої реакції.
- Необхідність чіткої сертифікації та процесів.
- Потрібно, щоб такі механізми, як Build with Ukraine, були затверджені.
Нам важливо, щоб компанії розуміли, як працювати та які критерії виконувати. Ми вже підписали близько 20 угод про спільне виробництво з декількома європейськими країнами, і тепер все залежить від втілення цих домовленостей на практиці.
Локалізація та скорочення залежності
– Як оцінюєте процеси в ОПК України порівняно з Туреччиною?
– Звичайно, процеси в українському ОПК сьогодні нагадують те, що відбувалося в Туреччині кілька десятиліть тому. Перехід з 20% локалізації до 83% — це результат серйозних зусиль. А нам потрібно знайти подібні шляхи.
– Я також бачу перспективу в приватизації як одного з шляхів. В Україні вже є великі компанії, яких цілком здатні забезпечити розвиток оборонної промисловості.
Наша ціль — не лише відновлення, а й підвищення рівня, особливо в ракетобудуванні. Однак попереду нас чекають серйозні виклики, тому важливо, щоб компанії працювали на глобальному ринку.
Співпраця з закордоном
– Які перспективи співпраці з Туреччиною у сфері двигунів та космосу?
– Війна підкреслила критичну залежність України від супутникових технологій. Нині ми активно шукаємо партнерів, і космічна галузь — це стратегічно важливий напрямок. Без міжнародної кооперації реалізувати великі проєкти дуже складно.
Двигуни — ще один головний напрям. Український ОПК потребує широкого спектру двигунів: електричних, внутрішнього згоряння, реактивних. Ми зацікавлені в локалізації виробництв та спільних проєктах.
Потенціал співпраці набагато ширший — також системи навігації, AI-рішення тощо.
Неформальні та формальні стратегії
– Як думаєте, які стратегії варто прийняти у довгостроковій перспективі?
– Я особисто не вірю в класичні 5-20-річні стратегії. Війна показує, що продукція та технології можуть швидко застаріти. Важливо постійно адаптуватися до викликів.
Тим не менш, три стратегії залишаються ключовими:
- Розвивати потужний оборонно-промисловий комплекс.
- Зосередитися на міжнародній кооперації для відкриття нових ринків.
- Формувати великі українські оборонні компанії, які будуть конкурувати на світовій арені.
Так, після війни ринок зміниться, але виживуть ті, хто вже здатен створювати конкурентоспроможну продукцію і залучати інвестиції.
Ольга Будник, Стамбул
Фото авторки
