### Знайомтеся з Олександром, позивний – Айдар

Олександр, 32 роки, родом з Вінниччини. Служить командиром гірсько-штурмової роти 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади. Його військовий шлях розпочався у 2014 році, спершу в добровольчому батальйоні, а з 2015-го — у Збройних силах України. У розмові з нами він поділився своїми переживаннями та думками щодо війни.

### Військовий шлях та мотивація

**— Що вас спонукало стати на захист країни?**

— Відповідь проста: я завжди був патріотом. Бувши молодим, мав свою станцію техобслуговування, але коли почалися події на Майдані, я зрозумів, що просто залишатися осторонь не можу. Спочатку я пішов на фронт “на трошки”, але війна затягнулася.

У травні 2014 року я почав військову підготовку, а потім вступив до батальйону “Айдар”. Зрозумів, що моїх знань недостатньо, тому сам попросився на навчання. Так почав свою бойову службу.

### Перше враження про війну

**— Які емоції ви відчували, коли вирішили піти воювати?**

— Я відчував глибоке патріотичне піднесення. Зрозумів, що маю захистити країну. Не можу допустити, щоб всередині мого дому відбувалася анархія. Я бачив, як російські війська вже зайняли Крим — це мене неймовірно бентежило.

### Спогади про сім’ю та підтримку

**— Як ваша родина сприйняла ваше рішення?**

— Моя покійна мати дізналася, що я на війні, лише після того, як я отримав перше поранення. Брат, молодший за мене, завжди підтримував мене і згодом також пішов служити в “Айдар”. Це братерство стало ключовим для всіх нас.

### Вибір бригади

**— Чому обрали саме 128-у бригаду?**

— Я відчув, що хочу служити у більш структурованому підрозділі. Розвідники 128-ї бригади привернули мою увагу. У “Айдарі” відчувалася нестача техніки, тоді як у 128-й бригаді все було з налагодженою логістикою.

### Виклики на початку вторгнення

**— Що було найскладніше на початку повномасштабної війни?**

— Найважче було в зрозуміти, де ворог. Забралася паніка, відсутність комунікації, і кожен день був як гра в рулетку.

### Останні зміни: на що ми повинні звертати увагу

1. **Технології війни**: Сучасна війна — це війна технологій, дронів, інформації. Ворог активно веде інформаційну війну, а це психологічний аспект.

2. **Страх і його роль**: Страх — це природно. Коли ти боїшся, ти міркуєш, думаєш про своє життя, дивишся, що відбувається навколо.

3. **Проблеми самовільного залишення частин**: Військові мають отримувати більше за свою службу на фронті. Це допоможе знизити відсоток самовільних залишень.

### Перспективи завершення війни

**— Яке майбутнє ви бачите для України?**

— Сподіваюся зберегти всі території, повернути Крим та Донбас. Але розумію, що є різні варіанти розвитку подій. Хочеться щоби все закінчилося на нашій користь, а ми змогли повернутися до мирного життя.

### Кроки до відновлення

**— Які ваші мрії на майбутнє?**

— Не думав, що великі плани після війни. Можливо, відкрию бізнес, але поки що всі зусилля спрямовані на захист держави. Хочеться вірити в мирне життя.

### На завершення

Олександр нагадує нам, як важливо не забувати про знак братерства та підтримку у ці непрості часи. Сподіваємося, що всі ці зусилля і жертви не будуть марними, і вже скоро ми зможемо повернутися до спокійного життя.