Яка майбутнє української освіти: виклики та рішення у новій реальності
Згідно з прогнозами Інституту освітньої аналітики, кількість першокласників у навчальному році 2029-2030 може зменшитися на 37% порівняно з 2024-2025. Перед державою постає важливе питання: чи варто оптимізувати бюджети, чи затребувати кардинальні зміни, щоб фінансування освіти досягло рівнів, притаманних європейським країнам. Це, у свою чергу, може суттєво змінити українську освітню систему, вважає Лілія Гриневич — проректорка Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна та ексміністерка освіти і науки України.
Нею ініційовано реформу НУШ, і під час нашої бесіди ми розглянули найбільші виклики реформи та можливі вирішення.
Використати вивільнені ресурси для безпеки та підтримки
– Як впливає безпекова ситуація на якість освіти та мотивацію учнів?
– В умовах війни наші громади запроваджують освітні зміни, але кожна з них стикається зі своїми унікальними викликами. Безпосередньо це пов’язано із станом освітньої інфраструктури. За час війни понад 400 закладів пошкоджено або зруйновано. Але зруйновані будівлі — лише мала частина проблеми. Діти та дорослі, які за ними піклуються, живуть у постійному стресі, і це позначається на їхньому психологічному благополуччі та навчальному процесі.
За дослідженням, проведеним міжнародним фонтом savED у 2025 році, 46% учнів 8-11 класів мають оптимістичні плани на майбутнє України, 16% — песимістичні, а 33% — у пошуку відповіді. Така велика кількість невизначених тривожить, адже це сигналізує про ослаблення відчуття перспективи.
Стан довіри до майбутнього серед підлітків
– Чи можна стверджувати, що за роки війни впевненість підлітків в Україні ослабла?
– Є явні сигнали. Згідно зі всеукраїнським дослідженням «Підлітки та їхнє життя під час війни» Kantar, 86% підлітків віком 13-19 років вбачають своє майбутнє в Україні. При цьому, 52% учнів 8-11 класів планують залишитися, 22% бажають виїхати, а інші ще не визначилися. Ці дані підкреслюють посилення невизначеності, що викликане затяжною війною.
Демографічна криза й реорганізація шкіл
– Як держава повинна реагувати на зменшення кількості дітей та можливі закриття шкіл?
– Справді, низька народжуваність, ускладнена війною та еміграцією, стає реальністю. Є два варіанти: скоротити фінансування на фоні зменшення дітей в школах чи, навпаки, більше інвестувати в українську молодь. Україна наразі інвестує значно менше в освіту учня, ніж країни, з якими хоче себе порівнювати.
За актуальним прогнозом, кількість першокласників може зменшитися до 176 986 у 2029-2030 навчальному році. Це серйозна тенденція, і закриття шкіл тут є наслідком, а не причиною. Держава повинна гарантувати доступ до якісної освіти, використовуючи вивільнені ресурси на забезпечення безпеки та підтримки.
Впровадження НУШ в нових умовах
– Як знайти баланс між новими змінами та потребами громади?
– В Україні формується концепція трирічної профільної старшої школи. Цей процес викликає опір — деякі заклади стають гімназіями без 10-12 класів. Це виклик для директорів шкіл, батьків та учнів, поруч з якими змінюється традиційна структура «одна школа – один учень». Необхідно зважати на те, що вища освіта також зазнає змін через перехід до 12-річної системи.
Це змінить час вступу до університетів, адже учні з трирічною старшою школою закінчать 12-й клас. Ці зміни можуть бути непростими, але їх слід пройти, адже 11-річна освіта стає винятком у Європі.
Ми маємо право залишити за собою європейське майбутнє та не повертатись до пострадянської моделі.
Лідерство шкільних директорів — ключ до успіху!
– Які проблеми існують у НУШ?
– Часто батьки та вчителі думають, що НУШ зводиться лише до нових форм: яскравих класних кімнат, сучасних технологій та нових підходів. Але НУШ — це більше про зміну методів навчання. Це навички, які дітям потрібні для вирішення реальних завдань.
Реформа потребує підтримки та долучення всіх — від міністрів до директорів шкіл. А якщо немає чіткого бачення, то запитання виникають: «А чи потрібні ці зміни?».
Лідерство на всіх рівнях, від державного до шкільного, критично важливе, адже прогрес вимагає стабільних інвестицій і підтримки з боку керівництва. Директора шкіл мають працювати над своєю управлінською практикою, ефективним навчанням і підтримкою колег.
Спроможні ліцеї у фокусі
– Що про доступність якісної старшої школи в сільській місцевості?
– Тут потрібно особливе планування. Батьки хвилюються, коли їхня школа перетворюється на гімназію. Але важливо орієнтуватися на ресурси та підтримку, яку може надати держава. Наша мета — це забезпечення дітей доступом до якісної освіти.
Громади повинні дбайливо підходити до питання навчання дітей, включаючи ефективне підвезення, створення пансіонів або філій. У всіх випадках, право дитини на доступну та якісну старшу школу повинно залишатися пріоритетом.
Безпека, інфраструктура та фінансування
– Як розподілити фінансування, щоб максимально ефективно використати ресурси?
– Фінансування освіти має бути спрямоване на безпеку. Це включає забезпечення належних укриттів та транспортних рішень. Також необхідно оновлення матеріально-технічної бази, адже сучасні діти потребують сучасних інструментів навчання.
Що важливо, — це також підвищення оплати праці вчителів. Ситуація з набором на педагогічні спеціальності критична, і неважливо, які зміни вноситимуться, якщо не буде забезпечена стабільність професії.
Цифровізація та штучний інтелект в освіті
– Як уникнути імітації освіти в епоху технологій?
– Це глобальне питання для багатьох систем. Маємо навчити дітей використовувати ШІ як інструмент, що підсилює їх навички, але не замінює критичне мислення. Терміни та завдання мають сприяти тому, щоб учень не тільки копіював інформацію, а самостійно обробляв її.
У багатьох країнах вже встановлено правила використання гаджетів у класах, це дозволяє зменшити відволікання. Водночас, цифрові інструменти можуть бути корисними, якщо використовуються для навчальних цілей.
Тетяна Когутич, Ужгород Фото з архіву Укрінформу
