Попри негаразди, Україні вдається утримувати курс на європейську інтеграцію. І хоча цей шлях стає все менш декларативним, дедалі більше з’являється вимог до нашого виконання. Міжнародний контекст також змінюється, й роль США та баланс сил у Європі продовжують еволюціонувати.

Про основні виклики, які стоять перед Україною, від реформ до мобілізації та суспільних настроїв, розповів Олексій Гарань, професор політології Національного університету «Києво-Могилянська академія» і науковий радник Фонду Демократичні ініціативи ім. Ілька Кучеріва.

Чи варто повторювати гучні дати в євроінтеграції?

– ЄС підтвердив кредит на 90 мільярдів євро для України та прийняв 20-й пакет санкцій проти Росії. Але що насправді стоїть за цими позитивними новинами?

– Кредит, так, але питання: що далі? Bloomberg вже попереджає, що далі можуть виникнути затримки, якщо Україна не ухвалить критично важливі закони. Це фактично інструмент тиску – на парламент, на уряд. Це не “зовнішнє управління”, як говорила Юлія Тимошенко. Це насправді в наших інтересах.

Євросоюз заявив чітко: “Ніхто не прийме Україну без виконання умов”. У минулому ЄС мав невдалий досвід з Болгарією та Румунією, які не були готові. Так, війна змінила акценти: Україні дали статус кандидата, стартували переговори. Але надії на вступ без виконання зобов’язань не спрацьовують. На жаль, реальність така: спрогнозований вступ 1 січня 2027 року виглядає ілюзорно.

Територіальні компроміси: чи це крок назад?

– Мерц підкреслив, що Зеленському потрібно бути готовим до територіальних компромісів. Як реагувати Україні на такі меседжі?

– Важливо розуміти, що Мерц говорив на неформальній зустрічі, без офіційної заяви. Він лише зауважив, що у разі підписання мирного договору можуть виникнути ситуації, коли частина територій не буде українською, що вже й так більш-менш зрозуміло.

Це означає, що окуповані території можуть залишитися під контролем Росії на певний період. Насамперед ми маємо не визнавати ці території російськими. Далі, Мерц підняв питання референдуму. Цю ідею не раз висловлювали українці, але навіщо нам це? Це виглядає або як затягування часу, або як спроба перекласти відповідальність на населення.

Однак він також виступив на конференції у Берліні, де сказав важливі речі про нашу безпеку. Необхідно, щоб територіальні питання вирішувалися саме Україною, з гарантіями безпеки з боку США та Європи.

Чи дійсно Європа не хоче України?

– Постає питання: чому реакція на заяви Мерца викликала настільки сильне занепокоєння в суспільстві?

– Заяву Мерца не можна інтерпретувати як сигнал, що Європа ставить умови щодо territorial compromises. Це невірне тлумачення. Ключове, що ми маємо виконувати “домашні завдання”. Не випадково союзники занепокоєні проявами серйозної корупції, проблемами в судовій системі, затримками з виконанням антикорупційних ініціатив.

Систематичне вирішення цих питань покращить сприйняття України в Європі. Також варто враховувати, що в ЄС є різні політичні сили, які можуть стримувати наш рух через страх конкуренції в різних секторах, включно з аграрним.

Час для реформи: без гучних обіцянок

Тепер, коли фактор Орбана зникає, важливо зосередитися на реальному виконанні зобов’язань. Необхідно уникати заяв на кшталт “прийміть Україну негайно”. В нашому інтересі – працювати щоденно над реформами.

Невизначеність на європейському фронті

– Суперечлива динаміка навколо євроінтеграції вказує на те, що ЄС ще не спроможений прийняти однозначне рішення. Як на це реагувати Україні?

– Одним з найбільших викликів є “проміжні формати” співпраці. Хоча деякі політики пропонують альтернативи, важливо розуміти, що це не є відмовленням в членстві. А якщо спостерігати за заявами Мерца та інших, бачимо – вони підтримують поступову інтеграцію.

Тому, замість того, щоб шукати підводні течії, нам потрібно працювати з усіма політичними силами, незалежно від їх позицій. Коли стикаємося з жорсткою позицією, нам варто відповідати з повагою, без емоційних сплесків, адже головна мета – досягнення результату.

Зміни у світовій політиці: США і Трамп

– З огляду на повернення Трампа, чи зміниться його риторика, і що вона може означати для України?

– Трамп не є новим позитивним шансом для нас. Але уникати відкритого конфлікту з ним – правильна стратегія. Попри всі труднощі, підтримка України все ж триває, хоч і має свої нюанси.

Європейські лідери продовжують вести діалог, адже хочуть зберегти відносини. Якщо ми дивимось на геополітику, то наразі спостерігаємо значні зміни в принципах світового порядку.

Емоції і ситуація в суспільстві

– Як ви оцінюєте настрої українського суспільства у цей складний час? Наскільки виправдані песимістичні оцінки?

– Ми спостерігаємо мінливу картину: є позитивні зміни, навіть якщо десь і звучать негативні нотки. Проблема в корупції зараз стала на перше місце. Важливо, щоб ми активно боролися з цим явищем.

Перемога або компроміс?

– Як змінюється розуміння перемоги серед українців?

– Розуміння дійсно еволюціонує. Тепер приблизно 70% вірять у перемогу, хоча й розуміють, що це може бути не повне звільнення територій.

Важливо дотримуватись того, що ми не готові визнавати втрату територій, адже це може призвести до нових етапів агресії. І попри всі труднощі, готовність українців до опору залишається значною.