### Революція Гідності та військова служба

Андрій Штанько — ветеран 125 бригади територіальної оборони, який пройшов шлях від студента до військового. У 2014 році, під час Революції Гідності, він закінчував Львівську політехніку, готуючи диплом з архітектури. “Коли я захистив диплом, відразу ж поїхав на Майдан,” — згадує Андрій.

Важко повірити, але в той час його батько вже був мобілізований до 24 бригади. Під час цих подій Андрій відчував безпеку на чиємусь боці: батько сказав йому, що в сім’ї має служити тільки один військовий.

### Важкі спогади

Андрій майже не впізнав батька, коли прийшов його відвідати в шпиталь. “Це була зовсім інша людина — змучена, худорлява і з важким поглядом”, — зізнається хлопець.

Вибори завжди важкі. А коли батько повернувся на фронт під час Андрієвої дати народження, він запам’ятав цей момент на все життя.

### Контракт на службу

11 грудня 2018 року, після тривалих роздумів, Андрій підписав контракт з 24 бригадою, де колись служив його батько. “Я прийшов і сказав: ‘Хочу воювати'”, — розповідає він. Мама і дівчина не були в захваті, але Андрій знав, що його покликання — боронити країну.

Коли Андрій з’явився в частині, не пройшло й дня, як його помітив заступник командира. Виявилося, що він дуже нагадує свого батька, що стало добрим знаком.

### Перша мобілізація та кохання

З дружиною Андрій познайомився задовго до мобілізації, коли обидва працювали в своїх сферах. “Я відразу зрозумів, що вона — та, з ким хочу провести життя,” — згадує він.

Цікава деталь: у день свого виїзду на Схід, Андрій зателефонував мамі і сказав, що це його майбутня дружина, а дівчині повідомив, що це його мама. “Маючи спільного ворога — війна,” — сміється він.

### Повномасштабне вторгнення

Перед початком війни, Андрій не був впевнений у можливості масового вторгнення. Проте 24 лютого 2022 року він сприйняв новини шоково. “Це був момент, який я не міг забути,” — каже він.

У той ранок його дружина запитала: “Що ми робимо?” Відповідь була очевидна — Андрій вирішив повернутися до війська.

### Військові будні

Андрій брав участь у штурмах поблизу Кремінної. “21 км пішки — це була наша реальність,” — з теплом у голосі згадує ветеран. Він згадує про обстріли і труднощі, з якими йому та його бійцям доводилося стикатися щодня.

На одному з етапів вони взяли в полон російського військовослужбовця. “Коли ми його зв’язували, він не розумів, що відбувається,” — сміється Андрій, описуючи цю ситуацію.

### Вшанування та нагороди

За проявлення відваги під час боїв, Андрій був нагороджений орденом “За мужність” третього ступеня. Це стало визнанням не тільки для нього, але й для всіх, хто воює за Україну.

### Повернення додому

У листопаді 2024 року Андрій повернувся з війни. Лікарі повідомили йому про проблеми з здоров’ям через контузії, але він дивиться в майбутнє з надією. “Я почав викладати дистанційно курси 3D-моделювання,” — розповідає ветеран.

### Заключні думки

Незважаючи на всі труднощі, Андрій знайшов спокій у родинному колі, поруч з дружиною та донечкою. Його історія — це яскравий приклад відданості і мужності, які надихають.