Після церемонії нагородження, Єлізавета поділилася своїми найглибшими думками у першому великому інтерв’ю для Sport-express.ua. Вона розповіла про свій шлях до успіху, емоції перемоги, підтримку батька та своє життя поза спортом. Ось деталі цієї цікавої розмови.

«Найважчим був другий день змагань!»

– Єлізавето, коли ви дізналися про своє визнання?

– Мій тато поділився цією новиною під час змагань. Це була надзвичайна приємність, і я відчула справжнє щастя!

– Яка нагорода для вас була найважливіша?

– Бронзова медаль у скіті, адже вона стала історичною для України. Найскладніше було впоратися з емоціями другого дня змагань, коли треба було не відволікатися, зосередитися на кожному пострілі. Я пройшла до фіналу на максимумі своїх можливостей, тому ця медаль має особливе значення для мене!

«Головне – повернутися з чемпіонату світу з нагородою»

– Чи очікували ви, що зможете піднятися на п’єдестал?

– Зізнаюся, не сподівалася, що покажу найкращий результат в кваліфікації. Але медаль? Так, звісно! Я була готова боротися за призове місце.

– Які емоції ви відчували, дізнавшись, що ви наймолодша серед фіналісток?

– Бути наймолодшою — це особливий досвід. Я впевнена, що він допоможе мені в подальшій кар’єрі.

«Дуже тепло дотримувалися до українських спортсменів»

– Як вас зустрічали в Німеччині?

– Я відчула справжню підтримку від усіх: американців, німців та навіть спортсменів з інших країн. Це було неймовірно! Я не очікувала такої доброчесності.

«Росіянка не потрапила на п’єдестал, фінішувавши четвертою»

– Як ви ставитеся до змагань з російською спортсменкою в умовах війни?

– Ми з нею не перетиналися, окрім фіналу, де вона зайняла четверте місце.

«Вільного часу мало, але люблю подорожувати»

– А що вам подобається, крім спорту?

– Коли є можливість, обожнюю подорожувати з родиною. Ще люблю грати на гітарі – це справжній релакс для мене!

«Шість днів тренуюся, один – відпочиваю»

– Чи бувають дні, коли ви зовсім не тренуєтеся?

– Так, у мене є один день для відпочинку на тиждень, а решту присвячую тренуванням.

«Стріляти почала у 14 років»

– Чи пам’ятаєте свій перший влучний постріл?

– О, звісно! Це було в 14 років, коли я вперше влучила в тарілку. Тато підтримав і купив мені рушницю – так розпочалася моя історія у стендовій стрільбі!

«Чемпіонат Європи – наступна мета!»

– Які ваші спортивні цілі на найближче майбутнє?

– Найближчі змагання – чемпіонат Європи. Я налаштована повернутися звідти з медаллю!