Для одних він був наймитом Омельком із “Мартина Борулі”, для інших - голосом професора Дамблдора, який читав їм дитинство з екрана. Народний артист України Євген Шах помер на 81-му році життя. 14 листопада про це повідомив Театр Франка, якому він віддав майже шістдесят років. Причину смерті і деталі прощання поки не оголошували.
Від Куликова до франківської сцени
Народився Шах 9 лютого 1946 року в Куликові на Львівщині, тому ж містечку, звідки родом Богдан Ступка. У школі був головним клоуном класу, і вчителька якось попросила його прочитати учням байку Степана Олійника. Потім він вивчив “Сон” Шевченка і виграв з ним олімпіаду. Сам актор вважав, що саме тоді й почалася його любов до сцени.
У Львові жив в інтернаті, грав на кларнеті в музичній школі, а вечорами ходив до драмгуртка, який вів ще молодий Роман Віктюк. Коли Віктюк поїхав, до вступу Шаха готувала педагогиня Ася Бурштейн. 1965 року він закінчив драматичну студію при Театрі Франка, а вже наступного року його взяли до трупи. Диплом Київського інституту театрального мистецтва, нині університету Карпенка-Карого, отримав 1977 року.
Ще студентом виходив у масовках поруч із Миколою Яковченком, Нонною Копержинською та Володимиром Дальським. Дебютом вважав “Циганку Азу” Старицького. З роками став тим актором, якого кликали, коли когось терміново треба було замінити. Якось за кілька годин до вистави “Санітарний день” захворів Анатолій Хостікоєв, і вчити текст не було коли. Шах вклав репліки в журнал і підглядав у нього на сцені, наче його герой розгадує кросворд. Глядачі нічого не помітили.
Ролі, які запам’ятали
Найвідоміша роль - наймит Омелько у “Мартині Борулі” Петра Ільченка, прем’єра якої відбулася 28 грудня 2001 року. Поки пан бігає з паперами про дворянство й шукає доньці нареченого, Омелько розгрібає наслідки його забаганок. За цю роль Шах отримав “Київську пектораль” за 2001 рік як найкращий актор другого плану. За шість років до того його вже номінували за Стьопочку Крамарюка в “Житейському морі”. Обидві ролі він зіграв у п’єсах Карпенка-Карого, і саме “Мартина Борулю” обрав для свого 60-річного ювілею.
Зі Ступкою вони ділили гримерку й грали разом у “Тев’є-Тевелі” та “Майстрі і Маргариті”, де Шах був Іваном Бездомним. Серед інших ролей - Абсест в “Енеїді”, Антоніо у “Весіллі Фігаро”, отець Ферапонт у “Братах Карамазових”, Сванте Стуре в “Еріку XIV”. На його 70-річчя у березні 2016-го до Києва приїхали 39 земляків з Куликова й побачили його в ролі Шпака у “Шельменку-денщику”.
Голос Дамблдора і не тільки
Українською Албус Дамблдор говорить голосом Шаха в “Ордені Фенікса” (2007), “Напівкровному Принці” (2009) та другій частині “Смертельних реліквій” (2011). В оригіналі директора Гоґвортсу грав Майкл Ґембон. У “Різдвяній історії” Земекіса 2009 року Шах озвучив Феззівіґа, а ще 1993 року працював над “Різдвяною казкою” Анатолія Трифонова за Марком Черемшиною.
Його голос звучить і в пластиліновому мультфільмі Степана Коваля “Йшов трамвай № 9”, десятихвилинній історії про розмови пасажирів у переповненому вагоні. 2003 року стрічка отримала “Срібного ведмедя” Берлінале. У радіовиставі “Конотопська відьма” 1987 року Шах зіграв Хверилущенка, а від автора читав Ступка. У кіно він знімався в “Дорозі на Січ”, “Украденому щасті” Андрія Дончика, телефільмі “Так не буває”, а 2018 року - в “Дикому полі” за “Ворошиловградом” Жадана.
Заслуженим артистом Шах став 1997 року, народним - 23 березня 2006-го. 2019 року, напередодні сторіччя театру, франківці вивели на сцену тих, хто прослужив у колективі понад пів століття. Поруч із Галиною Яблонською, Станіславом Станкевичем, Галиною Семененко та Володимиром Колядою стояв і він. У театрі його згадують як людину, яка навіть у найважчий день уміла підтримати й розсмішити.
Заступниця головного редактора HMStudio. Відповідає за розділи здоров'я, моди та цікавих новин, відбір тем і підготовку матеріалів до публікації. Стежить, щоб кожна новина мала перевірене першоджерело і була викладена зрозумілою мовою.
