Поезія як шлях до самого себе: Інтерв’ю з Павлом Вишебабою

Як поезія знаходить свій шлях в умовах війни?

Чи здатна поезія допомогти нам знайти себе? Як змінюються не лише слова, а й читацький досвід та сам поет у контексті повномасштабного вторгнення? Чому нова збірка Павла Вишебаби "Марґіналії" стала відображенням його фронтового досвіду, депресії і пошуку себе? Ці питання, і не тільки, обговорила літературна оглядачка Аріна Кравченко з письменником.

Слова як визначення

"Якщо я ословлюю, значить існую". Звідки виникає цей зв’язок між існуванням та словом?

"Цю істину я усвідомив давно. Мені було всього шість, коли я вперше відкрив для себе світ книг. Читав "Казки народів світу" і зрозумів, що хочу стати письменником. З десяти років починаю писати вірші, і до повноліття вже не уявляю своє життя без них. Це моя форма існування. Все, що відбувається всередині мене, я маю закріпити в словах. Коли трапляється щось незвичне, шукаю в пам’яті поетичні рядки, які б описали мої переживання. Якщо знаходжу лише порожнечу, тоді пишу сама".

З ким розмовляєте у важливі моменти?

"Звертаюся до Ліни Костенко – моєї музи. Її слова завжди влучні. Також до Олександра Ірванця та Олени Герасим’юк, яка передала настрій фронту. Я навіть намагався захопити ці емоції у своєму вірші "Марґіналії".

Кожен період мого життя пов’язаний з новими поетами і творами. Читаю сотні сучасних українських поетів — наша література зараз процвітає. Я вважаю, що ці часи залишать Україні багато цікавого".

Чому публікація відбулася лише у 2022 році?

"Багато років я писав російською, навіть перекладав на українську у 2014 році, коли моє місто, Краматорськ, стало під окупацією. Довго я не міг знайти українську мову. Лише у 2022 році, коли почалося повномасштабне вторгнення, я відчув, що нарешті маю потрібні інструменти для вираження. Цей рік був насичений емоціями, і я намагався зафіксувати все, що відбувається навколо."

Популярність "Тільки не пиши мені про війну"

"Я не очікував, що мій дебют стане таким успішним. Чому? Можливо, я вдало вловив дух часу. Багато військових книжок виходило, але популярність не за цим. Я навіть не можу відповісти, чому це сталося, адже не щодня дебютна книга продається у таких обсягах".

Зміни у суспільстві

"З 2022 року наше ставлення до війни змінилося. Я завжди вважав, що ми будемо боротися довго. Восени вже стало зрозуміло, що швидкого закінчення війни не буде. А що важливо? Кожен із нас намагається знайти свій вихід із цієї ситуації".

"Марґіналії": нова перспективність

"У новій збірці я досліджую свою внутрішню рефлексію і переживання. Якийсь момент мого стану змусив переглянути своє творче сприйняття. Це більше про психологічну трансформацію, ніж просто про поезію".

Як проходив процес написання?

"Писав три роки. Я хотів створити концептуальну річ, а не просто набір віршів. Поралові дослідження про моє становище у війні зумовили бажання шукань. Я вирішив, що мені потрібно знайти три координати для визначення свого місця в цьому новому світі".

Маргіналії як метафора

"Можливо, ми всі виштовхнуті за межі звичного. Питання не лише про військових, але і про суспільство в цілому. Чи знаходимося ми на маргіналіях? Саме про цю крихкість і йдеться в моїх віршах".

Відображення сучасності

"Я мрію, аби моя поезія знайшла відгук у читача. Це більше ніж просто слова; це емоції, досвід, нові горизонти для мислення. Я хотів би, щоб ми рухалися разом у цьому новому світі".

Ця збірка не лише про війну, а й про пошук себе в нових реаліях, які стають щоденною нормою для багатьох.