У серпні на Місяці з’явиться новий кратер, і цього разу науковці заздалегідь знають, коли саме це станеться. На поверхню супутника Землі впаде відпрацьована частина ракети Falcon 9, яка вже понад рік літає космосом без керування.
Зіткнення очікують 5 серпня 2026 року приблизно о 06.35 за всесвітнім часом. В Україні в цей момент буде близько 09.35 ранку. За попередніми розрахунками, чотиритонний уламок вріжеться в Місяць зі швидкістю майже 8,7 тисячі кілометрів на годину.
Подію готуються спостерігати професійні обсерваторії, космічні апарати й досвідчені астрономи-аматори. Вони спробують упіймати короткий спалах, побачити хмару пилу та знайти свіжу вирву на місячній поверхні.
До Місяця летить 14-метрова частина Falcon 9
Майбутній удар спричинить верхній ступінь ракети Falcon 9 із каталожним номером 2025-010D. Його запустили 15 січня 2025 року разом із двома приватними місячними апаратами.
На борту перебували посадковий модуль Blue Ghost компанії Firefly Aerospace та японський апарат Resilience місії HAKUTO-R. Після відділення корисного вантажу ракетний ступінь залишився на витягнутій орбіті.
Протягом наступних місяців його траєкторія поступово змінювалася під дією земного, сонячного та місячного тяжіння. Зрештою розрахунки показали, що уникнути зіткнення він уже не зможе.
Це не маленький уламок, який легко загубити серед космічного сміття. Верхній ступінь Falcon 9 має приблизно такі характеристики
- довжина близько 14 метрів
- діаметр майже 3,7 метра
- маса орієнтовно 4 тонни
- швидкість удару близько 2,4 кілометра за секунду
За довжиною об’єкт можна порівняти з великим міським автобусом. Щоправда, всередині він переважно порожній, адже основну частину конструкції займають паливні баки.
Де саме впаде частина ракети
Розрахункова точка падіння розташована біля кратера Ейнштейн. Це велика ударна структура поблизу краю видимої із Землі частини Місяця.
У момент зіткнення ця ділянка буде освітлена Сонцем. Через це спалах доведеться шукати не на темному фоні, а на яскравій місячній поверхні.
Саме розташування біля краю диска також ускладнює спостереження. Із Землі ця місцевість здається стиснутою, тому навіть великий кратер там важко роздивитися в деталях.
Координати удару ще можуть трохи змінитися. Навіть невелика похибка в траєкторії здатна змістити точку падіння на кілька кілометрів, тому телескопи стежитимуть не за однією цяткою, а за ширшою ділянкою.
Чому час падіння поки називають приблизним
У космосі немає повітря, яке могло б помітно загальмувати ступінь, однак на його рух впливають одразу кілька небесних тіл. Важливе значення має навіть сонячне випромінювання, яке дуже слабо тисне на поверхню об’єкта.
Додаткова складність полягає в тому, що ракетний ступінь обертається. Науковці не знають, якою стороною він буде повернутий до Місяця в останні секунди польоту.
За актуальними розрахунками, удар станеться близько 06.35 за всесвітнім часом. Проте ближче до 5 серпня прогноз можуть трохи скоригувати після нових спостережень.
Який кратер залишиться після удару
Після зіткнення на Місяці має з’явитися кратер діаметром приблизно від 20 до 30 метрів. За шириною така вирва буде співставною з баскетбольним майданчиком або довжиною невеликого пасажирського літака.
Це не стане помітною зміною для людини, яка дивиться на Місяць неозброєним оком. На тлі величезних місячних кратерів нова вирва виглядатиме крихітною.
Для науковців вона буде дуже цікавою. Вони знають приблизну масу, швидкість і розміри об’єкта, тому зможуть порівняти прогнозований результат із реальною формою кратера.
Звичайні метеороїди падають без попередження. Часто дослідники бачать лише спалах, а потім намагаються здогадатися, наскільки великим був об’єкт. Цього разу більшість початкових даних уже відома.
Ступінь може залишити незвичайну вирву
Falcon 9 не схожий на кам’яний метеорит. Це довга порожниста конструкція з алюмінієвих сплавів, баків, трубопроводів, двигуна та допоміжного обладнання.
Під час контакту з поверхнею корпус почне зминатися й руйнуватися. Частина матеріалів розплавиться або випарується, а уламки змішаються з місячним ґрунтом.
Форма кратера залежатиме від положення ступеня. Якщо він удариться двигуном уперед, енергія концентруватиметься на меншій площі. Падіння боком може залишити ширший і менш глибокий слід.
На результат також вплине рельєф. Рівна ділянка, кам’яниста поверхня або схил дадуть різну форму вирви та різний напрямок розльоту пилу.
Над Місяцем підніметься хмара пилу
У момент удару тисячі кілограмів місячного ґрунту можуть злетіти над поверхнею. Точний обсяг викиду поки невідомий, оскільки він залежить від кута падіння та щільності місцевого реголіту.
На Землі пил швидко змішався б із повітрям і сформував звичайну хмару. На Місяці майже немає атмосфери, тому частинки полетять довгими дугами, а потім почнуть падати назад.
Найшвидший матеріал може піднятися на висоту кількох кілометрів. Частина пилу осяде поруч із кратером, а дрібні уламки розлетяться значно далі.
Науковці спостерігатимуть за тим, як швидко збільшується пиловий шлейф, якої висоти він досягає та скільки часу залишається помітним. Такі вимірювання допомагають зрозуміти поведінку місячного ґрунту під час сильних ударів.
Чи можна буде побачити падіння з України
Неозброєним оком момент зіткнення побачити не вийде. Новий кратер також буде надто малим, щоб роздивитися його через звичайний домашній телескоп.
Проблемою стане і час події. Близько 09.35 за київським часом надворі вже буде світло, тому в Україні умови для спостереження будуть несприятливими.
Навіть там, де Місяць перебуватиме над горизонтом у темний час доби, успіх не гарантований. Очікуваний спалах може тривати частку секунди та виявитися слабшим за яскраву поверхню навколо.
Для його фіксації потрібні чутливі камери, точне наведення та зйомка з високою частотою кадрів. Звичайне фото на довгій витримці легко пропустить короткий імпульс світла.
Вчені шукатимуть одразу кілька ознак удару
- короткий спалах біля краю Місяця
- світлий пиловий шлейф над поверхнею
- потемніння або освітлення невеликої ділянки
- нову вирву на пізніших орбітальних знімках
Якщо одна обсерваторія нічого не побачить через хмари або технічну помилку, запис може зробити інша. Саме тому до кампанії хочуть залучити спостерігачів із різних країн.
Спалах може виявитися дуже слабким
Очікування варто тримати стриманими, адже схожі експерименти не завжди давали яскраву картинку. У 2009 році NASA навмисно спрямувало на Місяць верхній ступінь Centaur у межах місії LCROSS.
Маса того об’єкта перевищувала 2,3 тонни, а швидкість удару становила близько 9 тисяч кілометрів на годину. Науковці очікували помітний викид, однак із Землі зіткнення було роздивитися складніше, ніж передбачали.
Нинішній ступінь Falcon 9 важчий, але він також вріжеться в освітлену ділянку. Через яскраве тло навіть потужний телескоп може не зафіксувати чіткий спалах.
За новим кратером стежитимуть із місячної орбіти
Наземні телескопи спробують побачити сам момент удару. Космічні апарати матимуть інше завдання, адже вони шукатимуть слід уже після зіткнення.
Дослідники планують використовувати знімки NASA Lunar Reconnaissance Orbiter. Цей апарат працює біля Місяця з 2009 року та фотографує поверхню з високою роздільною здатністю.
До спостережень також може долучитися південнокорейський орбітальний апарат Danuri. Його камери допоможуть оглянути район падіння під іншим кутом.
Спочатку науковці знайдуть на старих фотографіях ділянку, де ще немає свіжої вирви. Після 5 серпня вони отримають нові кадри та порівняють їх піксель за пікселем.
Так можна буде визначити точні координати удару, виміряти діаметр кратера та побачити світлі промені викинутого ґрунту. Свіжий матеріал зазвичай помітно відрізняється від реголіту, який довго лежав на поверхні.
Чому один невеликий удар так цікавить учених
Фактично дослідники отримають готовий космічний експеримент, за який не потрібно запускати окрему ракету. Об’єкт уже летить до Місяця, а його основні характеристики відомі.
Після падіння можна буде перевірити, наскільки точно комп’ютерні моделі передбачають розмір кратера. Якщо реальна вирва виявиться більшою або меншою, розрахунки доведеться уточнювати.
Окремо науковці вивчатимуть пиловий шлейф. Ці дані потрібні для майбутніх місячних місій, оскільки швидкі частинки реголіту здатні пошкоджувати техніку.
Пил може подряпати оптику, осісти на сонячних панелях або потрапити на рухомі механізми. Коли на Місяці з’явиться більше посадкових модулів і баз, поведінку таких викидів доведеться враховувати під час планування польотів.
Удар допоможе підготувати місячні сейсмічні дослідження
Будь-яке сильне зіткнення створює коливання, які поширюються крізь місячну кору. Під час програми Apollo сейсмометри реєстрували падіння метеороїдів і навмисно скинутих частин ракет.
За такими хвилями дослідники вивчали внутрішню будову Місяця. Принцип схожий на медичне обстеження, тільки замість ультразвуку використовуються коливання від удару.
Зараз поруч із місцем майбутнього падіння немає мережі сейсмометрів, яка могла б детально записати подію. Проте науковці хочуть протестувати систему швидкого визначення координат зіткнення за телескопічними даними.
У майбутньому такий метод можна буде поєднати з показниками приладів на поверхні. Точний час і місце удару допоможуть зрозуміти, як сейсмічні хвилі проходять крізь різні шари Місяця.
Чи небезпечне падіння Falcon 9
Для Землі ця подія не становить загрози. Ракетний ступінь не повернеться до нашої планети й не ввійде в атмосферу.
Небезпеки для людей також немає, адже зараз біля точки удару не працюють астронавти. Найближчі посадкові апарати перебувають на великій відстані.
Імовірність того, що викинуті частинки пошкодять супутник на місячній орбіті, вважається дуже малою. Оператори апаратів усе одно можуть врахувати час і район зіткнення під час планування роботи.
Сама ситуація показує іншу проблему. З кожним роком до Місяця запускають більше ракет, посадкових модулів і супутників, тому кількість покинутої техніки навколо нього зростатиме.
Один відпрацьований ступінь на майже порожній поверхні не створює серйозного ризику. Але через кілька десятиліть неконтрольоване падіння великого об’єкта може статися неподалік від бази, наукової станції або діючого апарата.
Місяць уже не раз приймав земні ракети
Перше навмисне зіткнення земного апарата з Місяцем сталося ще 13 вересня 1959 року. Тоді радянська станція Луна-2 врізалася в поверхню та стала першим створеним людиною об’єктом, який досяг іншого небесного тіла.
Під час американської програми Apollo на Місяць також спрямовували використані ступені ракет. Їхні падіння створювали поштовхи, які записували встановлені астронавтами прилади.
У 2009 році NASA провело місію LCROSS. Її метою був удар по затіненому кратеру біля південного полюса та аналіз піднятого матеріалу.
У пиловому шлейфі тоді знайшли ознаки водяного льоду. Це відкриття стало важливим для планів майбутнього освоєння полярних районів Місяця.
Падіння Falcon 9 не було запланованим науковим експериментом. Проте вчені вирішили скористатися рідкісною нагодою та зібрати максимум даних із події, яка все одно відбудеться.
Що шукатимуть після 5 серпня
Перші години підуть на перевірку записів телескопів. Команди переглядатимуть величезну кількість кадрів, щоб знайти короткий спалах або ледь помітну хмару пилу.
Потім розпочнеться пошук нового кратера. Оскільки зона падіння відома лише приблизно, орбітальним камерам, можливо, доведеться зробити кілька серій фотографій.
Коли вирву знайдуть, науковці виміряють її діаметр, глибину та форму. Вони також перевірять, як далеко розлетівся реголіт і чи залишилися помітні частини ракети.
Особливо цікаво, чи буде кратер звичайним круглим заглибленням. Через порожнисту конструкцію та можливе обертання ступеня він може виявитися витягнутим, нерівним або складатися з кількох менших вирв.
Новий слід залишатиметься на Місяці дуже довго. Там немає дощу, річок і сильного вітру, які могли б швидко стерти його з поверхні.
