“Відверта розмова”
Ядерний шантаж і міжнародна безпека: як Кремль маніпулює світом
Ядерна зброя, «велика культура» та «вкрадене крісло» в Радбезі ООН — це три стовпи, на яких тримається весь кривавий шантаж Кремля. У той час, коли міжнародна дипломатія намагається впоратися з новими викликами, архітектура безпеки ХХ століття переживає серйозну кризу довіри. Що означає нове формулювання НАТО про «довгострокову загрозу» з боку РФ? Це свідчить про перехід до стратегічного прагматизму або підготовку до нової Холодної війни? І як Росія використовує свій міжнародний статус для торгівлі впливом? Сьогодні розглянемо ці важливі питання разом із Артемом Миколайчуком, Головою правління Фундації Пилипа Орлика та експертом із міжнародної політики та інформаційної безпеки.
Росія: довгострокова загроза для Європи
Росія визнана серйозною загрозою для євроатлантичної безпеки. Цю інформацію підтверджує декларація, ухвалена на саміті НАТО в Анкарі. Хоча за часу адміністрації Байдена були більш різкі та категоричні висновки, це нове формулювання свідчить про певну еволюцію у ставленні до РФ.
— Це не є кроком назад, а радше зміною акцентів у контексті тривалої безпеки. Існує реальна програма протидії російській експансії в Європі, яка передбачає масштабні військові маневри й бюджетування.
Проте, все ж спостерігається пом’якшення риторики, адже реалії війни в Україні все ще впливають на світові позиції. Можливо, саме тепер Захід намагається знайти системний підхід до довгострокового планування.
Чому світова безпека тепер обертається навколо України?
Світ вступає в новий етап переосмислення архітектури безпеки. Чому Україна отримує таку вагу у міжнародних відносинах? Це стало результатом реальних дій та спротиву проти агресора.
— Після повномасштабного вторгнення багато хто не вірив, що ми зможемо вистояти, але ми довели свою спроможність, що змінило гри. Захід більше не може ігнорувати наш вклад у безпеку.
На саміті в Анкарі лідери світових держав нарешті усвідомлюють, що Україна — це не просто буферна зона, а самостійний гравець, який формує глобальний порядок.
Криза міжнародних інституцій
Якщо говорити про ООН, складно не помітити абсурдність ситуації. Росія зайняла тут своє місце абсолютно незаконно, і це є очевидним фактом. З моменту створення ООН СРСР змінив табличку на РФ без належної процедури.
Захід проігнорував критичні моменти, які призвели до формування цієї ситуації. Сьогодні ж, коли НАТО виявилося не готове до сучасних викликів, відбувається переосмислення його ролі.
Додатково, право вето Росії в Радбезі є інструментом легітимізації агресії. Це не лише легалізація насильства, а й можливість блокувати рішення міжнародної спільноти, що викликає глибоку кризу довіри.
Погляд у майбутнє: нова архітектура безпеки
Який ж світ ми можемо очікувати після завершення конфлікту? Якщо Росія залишиться в існуючому статусі, ми ризикуємо отримати нову агресію, схожу на «Веймарську республіку» у Німеччині між двома світовими війнами.
— Щоб уникнути подібного, необхідна передача територій під контроль міжнародних структур, як-от Ради з опіки ООН, що забезпечить демократизацію. Це основа для побудови безпечного майбутнього для всього світу.
Разом із цим, потрібно адаптувати міжнародне право. Створити нові механізми для швидкого реагування на агресію, щоб країни відчували на собі підтримку.
