Фільм української режисерки Юлії Гонтарук «To Die To Live» – це потужний погляд на війну, яку Росія веде проти України більше 10 років. Стрічка висвітлює, як складно цивільним повернутися до мирного життя і знову взяти до рук зброю після повномасштабного вторгнення. Проникливе усвідомлення близькості смерті змушує героїв ще більше любити життя та переосмислювати стосунки з близькими.

Світова прем’єра стрічки відбулася на 60-му міжнародному кінофестивалі в Карлових Варах, а для українського глядача фільм стане доступним взимку. Національна прем’єра також запланована в рамках Одеського кінофестивалю, разом із показами в Латвії та Словаччині.

На інтерв’ю з кореспондентом Укрінформу у Карлових Варах прибули не лише режисерка, але й один з героїв фільму Сергій Кутраков, його дружина та син, котрих ми також побачили на екрані.

Час трансформацій: належність до життя

Укрінформ: – Вітаю вашу команду з прем’єрою! Чи очікували ви такої реакції глядачів?

Юлія: – Напевно, я не до кінця усвідомлюю, що цей довгий шлях завершився. Коли люди стояли та аплодували близько 10 хвилин, я спершу думала, що це просто ввічливість. Зараз це дуже зворушливо і хвилююче.

Укрінформ: – Коли ви вирішили об’єднати матеріал у єдиний фільм?

Юлія: – Весь цей час фільм постійно трансформувався. Я почала знімати у 2015 році, спочатку це був документальний проект про добровольців, а пізніше – про повернення до мирного життя. Історія зазнала змін.

Реалістичний підхід: границя між документалкою та емоціями

Укрінформ: – Хто знімав основні кадри фільму?

Юлія: – Мене супроводжували три оператори, але в період цивільного життя більшість кадрів були моїми. Я не могла возити велику команду, адже документалістика вимагає певної гнучкості.

Укрінформ: – Чи вплинули закордонні партнери на сценарій?

Юлія: – Це авторське кіно. Мені дивно, що вони можуть давати якісь поради, адже я більше 10 років спостерігала за героями. Хоча були і зворотні запити, наприклад, щодо деяких сцен.

Відповідальність національного кіно

Укрінформ: – Ваша стрічка представляє українське кіно на фестивалі. Чи відчуваєте ви відповідальність за цю репрезентацію?

Юлія: – Мені важливо донести досвід, який отримують люди на війні. Важливо говорити про те, що війна почалась у 2014 році, а не лише у 2022. Це мій важливий меседж.

Змінюючись разом: історії героїв

Укрінформ: – Чи плануєте продовжити знімати історію ваших героїв?

Юлія: – Можливо, для мене це достатньо, але хто знає, як складеться надалі.

Укрінформ: – Коли українська аудиторія побачить фільм?

Юлія: – Ми ще думаємо. Можливо, прокат буде ближче до Широкинської наступальної операції, що відбудеться 10 лютого.

Сергій Кутраков: зміна через досвід

Сергій: – Трансформація відбувається постійно. Складно визначити момент, коли ти змінився, адже це безперервний процес.

Укрінформ: – Що для вас означає зніматися в такому фільмі?

Сергій: – Це про життя, про зв’язок між речами, що відбуваються навколо. А також про боротьбу за те, що має справжню цінність – наше життя.

Відвертість у родині

Укрінформ: – Як ваша родина сприймає показані в фільмі моменти?

Сніжана: – Я не питала, що увійде до фільму, вперше побачила його на прем’єрі. Це вже минуле, і я готова говорити про це.

Сергій: – Ми дали Юлі свободу в обранні матеріалу, бо вона краще за нас знає нашу історію.

Укрінформ: – І, Луко, чи не заважала тобі камера у процесі зйомок?

Лука: – Ні, навіть не пам’ятаю деякі моменти. Фільм мені справді сподобався.