На сцені конкурсу Eurovision Song Contest 2026 образ завжди виступає як самостійна мова артиста. Для LELÉKA, яка цьогоріч представляла Україну, ця мова проявилася не лише через плетений корсет від LITKOVSKA чи архітектурну пластичність силуету, а й через аксесуари. Саме вони перетворили сценічний лук на майже перформативний об’єкт: взуття, яке підтримувало тіло під час вокальних навантажень, рукавички, що стали впізнаваною деталлю артистки, та прикраса, що нагадує воду на шкірі.
Створений Лілією Літковською та стилісткою Маргаритою Шекель образ відсилає до ремесел, руху й польоту, уникнувши прямого цитування лелеки. Як пояснює Маргарита Шекель: «Плетіння корсета я сприймала як архітектуру — таку ж точну й органічну, як гнізда лелек або переплетіння лози в тині». Лілія Літковська додає: «Кожен елемент — це особистий символ, вплетений у канву виступу».
Взуття як архітектура витривалості
Сценічне взуття від Kachorovska було розроблене не лише як естетичний об’єкт, а й як інструмент витривалості. За словами стилістки Маргарити Шекель, ключовим у роботі з LELÉKA стало те, що артистка «не сперечалася з креативними ідеями, а підхоплювала їх». Тому, коли команда запропонувала різнокольорове взуття, питання «навіщо» навіть не виникло.
У цьому рішенні простежується багато рівнів символізму:
- Чорно-біле забарвлення відповідає концепції номеру і нагадує кольори однойменного птаха — білого птаха з чорною ознакою;
- Взуття символізує обидві іпостасі артистки: DONBASGRL і LELÉKA — дві сторони однієї пари.
Для дизайнерки Олі Дзей найважливішою була функціональність. Вона розповідає: «Головним завданням було створити не лише виразну сценічну пару, а й взуття, здатне витримати сценічне навантаження». Особливо в момент, коли LELÉKA довго тримає одну ноту, навантаження переважно лягає на тіло, зокрема на стопи. Тому пріоритетними стали стабільність, рівномірний розподіл ваги та комфорт навіть у статичній позі.
Основою для взуття стала модель Linda — одна з базових пропозицій бренду, збудована на знаковій колодці «ботильйонобойок». Витягнутий носок, поєднання ковбойського стилю з м’якшими жіночими лініями, а також чистий силует без надмірного декору — усе це підсилює сценічну графіку образу.
Особлива увага приділялася фактурі: сатин муар із гіпнотичними переливами створює враження постійного руху. Як пояснює дизайнерка, світло нерівномірно рухається по поверхні, завдяки чому відтінок безперервно змінюється, фактура ніби живе. Навіть підошву кастомізували спеціально для сцени — додали менш слизьке покриття для кращого контакту з підлогою.
Прикраса, що поводиться як вода
Найніжнішою деталлю образу стала прикраса «Вода» від молодого українського бренду K.Brilliantt. Своєю чергою, стилістка Маргарита Шекель зазначає: «Великі сцени — це також шанс представити українських молодих дизайнерів світові. Тому для мене важливо працювати з новими брендами в таких контекстах». Ця прикраса з’явилася не лише з естетичних міркувань, а й через технічні вимоги сцени: організатори попросили відмовитися від блискучих поверхонь через використання лазерів під час номера.
Проте Вікторія прагнула виглядати осяйно, тож команда шукала ефект фактури води на тонких плечах і шиї, що і відтворила дизайнерка Катерина, засновниця K.Brilliantt. Як каже стилістка: «Разом ми створили форму, що нагадує воду, працює з тендітною красою Вікторії, наче з доби Відродження, і не перевантажує образ, а лише додає йому гру світла».
Прикраса виконана за допомогою 3D-друку та акрилових технік і функціонує не як класичний ювелірний виріб, а як сценографічний елемент — майже світлова ілюзія, що змінюється залежно від руху та освітлення.
Рукавички як сценічна signature-detail
У світовій попкультурі існують аксесуари, які миттєво стають складовою сценічної ідентичності виконавця. Для LELÉKA такою деталлю вже є рукавички від бренду TO BE.
Стилістка Маргарита Шекель зауважує: «Іноді одна деталь визначає увесь напрямок, і це саме так трапилося з рукавичками».
Історія цього аксесуара почалася задовго до формування фінального сценічного образу. Коли візуальна концепція тільки формувалася, колір костюма ще не був визначений, тому TO BE створив одразу три пари рукавичок — білі, блакитні та чорні.
Особливий контекст кожної пари:
- Біла пара з’явилася на пресконференції перед від’їздом української делегації до Відня, в урочистому моменті, що в багатьох викликав асоціації з церемонією.
- Блакитна — на бірюзовому килимі 10 травня, під час офіційного відкриття Eurovision Song Contest 2026.
- У самому номері LELÉKA виходила у чорних рукавичках, які нагадують обриси крила лелеки в польоті.
Ця поступова зміна кольору зробила рукавички не лише впізнаваною деталлю, а й сценічним кодом артистки — змінним за контекстом, але сталим у пластичності жестів.
Маргарита Шекель розповідає, що команда довго шукала оптимальну форму рукавичок: «Вікторія активно комунікує руками, тому довгі рукавички відпали відразу — вони б приглушили динаміку руху. Короткі — більш ризиковані, але ми підібрали розмір, який добре тримається і водночас живе на руці».
З точки зору візуального враження, чорні рукавички працюють особливо яскраво. Під час руху вони створюють графічний силует, що нагадує пташине крило — тонке, загострене, майже каліграфічне. У цьому легко вловити театральність українського модернізму та образи Лесі Українки, з їхньою крихкістю, внутрішньою силою та символізмом жесту.
Засновниця TO BE, Анна Науменко, зауважує, що команда працювала з ідеєю «рук, занурених у фарбу». Вона додає: «Ми експериментували з графічними лініями, що проходять через пальці, суглоби та долоню, балансуючи між аксесуаром і перформативним арт-об’єктом».
У підсумку аксесуари в образі LELÉKA функціонують не просто як доповнення до костюма, а як окремі сценічні інструменти:
- Взуття підтримує голос і тіло;
- Прикраса грає зі світлом;
- Рукавички керують пластикою рухів.
Саме в сукупності вони створюють образ, що запам’ятовується не лише у кадрі, а й у динаміці руху.
Фото та матеріали:
Kachorovska / TO BE / K.Brilliantt / Юрій Солоджук / Reuters / Валерія Мезенцева / Alma Bengtson (EBU) / Akin Baran Eren
