Від обіцянки до світового рівня: історія Єви Мартиненко

Біатлонні коріння Сумщини

Сумщина залишалася невтомною «кузнею кадрів» для українського біатлону, де генеруються таланти, які здатні змагатися на найвищому рівні, незважаючи на будь-які виклики. Кожен юніорський Чемпіонат світу, запеклі внутрішні відбори та виснажливі мас-старти — це частина шляху, що пройшла ексбіатлоністка Єва Мартиненко разом зі своєю сестрою-близнючкою Валерією.

Шлях до біатлону

Єва зізналася в інтерв’ю, що її кар’єра почалася не з біатлону, а з лижних перегонів. Разом із Валерією вони розпочали тренування у Краснопіллі, де не було великого вибору спортивних секцій:

• Мама запропонувала: Сестри захопилися лижними перегонами після обіцянки матері, що вони регулярно їздитимуть на море.
• Тренування в Сумах: Згодом тренер почав запрошувати дівчат на збори до Сум, де Єва вперше побачила біатлон.

Тут з’явилася можливість перейти до більш серйозних тренувань уже в 17 років.

Протистояння викликам

Війна та мотивація

З початком війни обстріли не полишали спортсменів на Сумщині. База, де проходили тренування, була знищена, проте тренери, такі як Віктор Бондаренко та Григорій Шамрай, докладали максимум зусиль, щоб команда могла працювати в цих складних умовах.

• Важливість підтримки: «Ми цінували усе, що для нас робили, це стало метою продовжувати рухатися вперед», — говорить Єва.

Позиції на п’єдесталі

Не можна забути й про успіхи на змаганнях. «Кожен старт закінчений на п’єдесталі залишається в пам’яті. Літній чемпіонат України став ключовим, адже завдяки своїм результатам я потрапила на Чемпіонат світу», — з гордістю ділиться вона.

Змагання на одній трасі

Змагання з сестрою

Змагатися з рідною людиною — це справжній виклик. «На трасі ми не думаємо одна про одну. Це суперництво лише зміцнює нас як спортсменок», — пояснює Єва.

• Підтримка за межами трас: Поза змаганнями сестри завжди підтримують одна одну, радіють успіхам, що робить їхнє змагання ще ціннішим.

Напруга у фіналі

Момент, коли доля медалі вирішується на останніх метрах — це азарт і адреналін. «На дистанції вже не думаєш про підтримку, лише про результат. А після гонки завжди аналізуємо фініш та обговорюємо навчення», — зазначає Єва.

Шанси на світовій арені

У 2024 році Єва отримала можливість представляти Україну на юніорському Чемпіонаті світу. «Відбіркові змагання стосувалися лише нас із сестрою, і ми стимулювали одна одну, що допомагало покращувати результати», — каже спортсменка.

• Почуття відповідальності: Коли Єва дізналася про потрапляння до збірної, вона відчула схвильоване задоволення, розуміючи всю відповідальність.

Старт на світовій ареніз

Перед світовими змаганнями давалася взнаки певна нервозність. Проте з комунікацією з тренером та підтримкою Валентини Семеренко, Єва змогла зберегти спокій на вогневому рубежі. «Я завжди намагалася повторювати слова тренера, коли з’являвся мандраж», — розповідає вона.

Секрети успіху

Роздуми після стартів

Після змагань із найкращими молодими біатлоністками Єва усвідомила:

• Людські цінності: Світові спортсмени — це такі ж дівчата, які багато працюють над собою.
• Визнання власних можливостей: Вона зрозуміла, що також може досягти великих успіхів у спорті, адже не гірша за інших.

Останні плани в кар’єрі

На жаль, у 2025 році Єва вирішила завершити кар’єру, але спорт залишається частиною її життя. «Мені хочеться розвивати біатлон в Україні та бути корисною в новій ролі», — підсумовує вона.

Ця історія нагадує нам, що шлях до успіху потребує не лише таланту, а й рішучості, підтримки та віри у власні сили.