Командир роти 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади Олександр із позивним «Айдар» живе на війні вже понад десять років. Від добровольця в 2014 році до досвідченого бійця він сьогодні тримає оборону на передовій та навчає інших. Далі в інтерв’ю він поділиться спогадами про перші бої, поранення та еволюцію війни.

Шлях до війни

До початку війни Олександр займався автомобілями та мав свою станцію техобслуговування. Тоді він був молодим, мріючи про розширення власного бізнесу. Проте, коли розпочалися події на Майдані, а згодом — повномасштабне вторгнення, все змінилося.

— Я пішов “на трошки”, вірив, що це затягнеться на кілька місяців. Я почав проходити підготовку в травні 2014 року і, отримавши знання, вступив до добровольчого батальйону «Айдар».

Мотивація до служби

Олександр розповідає про свій патріотизм:

• — Було бажання захистити свою країну.
• — Я не міг залишатися осторонь, коли поряд творився хаос.
• — Моєї любові до справедливості було недостатньо, щоб спостерігати за беззаконням.

Родина та рішення піти на війну

Родичі Олександра сприйняли новину про його службу по-різному. Мати дізналася про його участь лише після першого поранення, а брат, який також служить у бригаді, підтримував його рішення.

Військова доброта та братерство в «Айдарі» стали важливими елементами його життя. Олександр згадує, як команда підтримувала один одного в найважчі часи.

Чому 128-ша бригада?

Вибір 128-ї бригади був не випадковим. Спілкування з розвідниками цієї бригади дало Олександру нову мотивацію навчитися більше про військову справу. Тут він бачив порядок і стабільність, яких не вистачало в його попередньому батальйоні.

Запам’ятані моменти

Переміщення до 128-ї бригади стало для Олександра новим витком у бойовій кар’єрі. Влітку він став свідком величі та організації військових операцій, що справило на нього незабутнє враження.

Повномасштабне вторгнення

На початку 2022 року Олександр відчув, що ситуація стає серйозною:

• Вони знали про вторгнення за день до початку.
• Коли почалася війна, отримав наказ на виїзд на схід.
• Однак, до масштабності війни… ні, до цього не можна було підготуватися.

Складнощі під час війни

Значні труднощі перших днів включали недостатню інформацію та невизначеність:

— Найважче було не знати, де ворог. За умов поганої комунікації багато військових опинялися в оточенні.

Поранення та досвід

Олександр неодноразово отримував поранення. Його перше серйозне поранення сталося у жовтні 2014 року:

— Це було мінно-вибухове поранення, наслідки якого змусили мене пройти довгий шлях реабілітації. Інші поранення були легшими, проте завжди несли ризик.

Зміни в війні

На запитання про зміни у війні за 12 років, Олександр говорить про технології:

— Все стало значно складнішим. Сьогодні ми маємо справу не лише з військовими, але й із психологічною боротьбою.

Фінал або новий старт?

Олександр мріє про відновлення України і чекає на момент, коли можна буде потихеньку повернутися до мирного життя.

— Я не знаю, що робитиму після війни, але впевнений, що мій досвід залишиться в нагоді.