Три місяці в темряві: як підрив на міні змінив все

Віталій Біляк, ветеран російсько-української війни, втратив свідомість після вибуху в Серебрянському лісі й прийшов до тями лише через три місяці, коли опинився в львівському шпиталі. Коли вперше побачив себе в дзеркалі, не міг упізнати—перетворений війною, він став чоловіком з новою реальністю.

Війна на порозі: з 18 років на фронті

Віталій уклав контракт з Національною гвардією, коли йому було всього 18 років. Після закінчення правничого коледжу він вирішив поєднати навчання та службу:

• Поступив до Інституту психології та права при “Львівській політехніці”.
• Перейшов на заочне навчання, щоб вирушити на Схід.
• Неопізнаним для батьків, він мовчки відправився до зони бойових дій.

Не всі знали, що він у Луганській області, і тільки згодом батьки дізналися про його перебування на фронті. “Я просто зволікав, не хотів, щоб вони панікували”, — з усмішкою згадує він.

Перша лінія: захист Київщини

24 лютого 2022 року Віталій займався бізнесом. Уранці, коли він вантажив фуру, вже усвідомлював, що це не звичайний день. А через два дні, пристосувавши наплічник, він прямує до Києва. “Це була жорстка реальність: місто – пустка, жодної душі”, — говорить ветеран.

Приєднавшись до добровольчого підрозділу “Братство”, мати вперше дізналася про його службу, коли побачила фото в соцмережі. “А що вона могла зробити? Вже було занадто пізно”, — жартує Віталій.

Спогади з деокупації

Під час звільнення села Лук’янівка, він та побратими натрапили на військових, які влаштували у селі сніданок. “Кава ще була теплою, коли ми їх знайшли”, — зауважує він. Віталій дивувався, що у деокупованих селах зустрічали тільки старші люди та діти.

Трагічна п’ятниця, 13 вересня

Перше поранення Віталій отримав на штурмі. “Я вже відчував, що щось не так, але був змушений виконувати накази”, — згадує він про той день. В результаті цього бою один з бійців загинув, рятуючи їх.

Повернення з лиха

“Я лишився без свідомості після підриву на міні 22 квітня 2023 року. Останнє, що я пам’ятаю — це вибух”, — говорить Віталій. Через кілька днів, з’ясувалося, що його привезли до шпиталю під чужим ім’ям, адже офіцер, який його евакуював, спочатку думав про своє осколкове поранення.

Нове життя після війни

Навіть попри важкі поранення, Віталій продовжує працювати. “Я займаюся бізнесом і волонтерством. Мені ще нема з ким ділити ці клопоти, тож генерую свій робочий графік”, — усміхається він.

Серед обов’язків — допомога ветеранам, які не отримують належні виплати. “Наприклад, нещодавно я допоміг одному ветерану склати позовну заяву до суду за фальшиві інформаційні дані”, — говорить Віталій з рішучістю.