15 років служіння Блаженнішого Святослава: шлях Церкви в кризи та надії
Важливий момент інтронізації
27 березня 2011 року, у Патріаршому соборі Києва, відбулася інтронізація Блаженнішого Святослава. Він став одним із наймолодших главів Української греко-католицької церкви (УГКЦ). За ці 15 років служіння Церква пережила багаточисельні події—як піднесення духу під час Революції Гідності, так і труднощі під час повномасштабного російського вторгнення.
Церква в ці роки була поруч зі своїм народом, підтримуючи його в тяжкі часи. Саме про цей шлях, який пройшла Церква, Блаженніший Святослав розповів в інтерв’ю з Анастасією Вихор.
Погляд у минуле
Роздуми про старт служіння
На початку свого служіння, Блаженніший Святослав досить скромно поділився своїми переживаннями. Він зізнався, що відчував трепет і страх: "Не бійся",— ці слова стали для нього підтримкою і надією з моменту інтронізації. Спогади про добрі слова свого вихователя, владики Юліана, завжди залишались в серці: "Все буде добре, Синцю…"
"Церква завжди була з людьми, це унікальна сила",— підкреслив Святослав.
Війна та служіння
Зміна візії
Під час війни, Блаженніший усвідомив важливість віри і її ролі у житті Церкви. "Я не мав ніякої програми. Моя єдина програма — вірити в Бога і вчити вірити інших",— зазначив він.
Віра стала основним компасом для Церкви, допомагаючи знайти правильний шлях у складних умовах.
Революція Гідності
Церква без стін
Блаженніший Святослав підкреслив, що під час Революції Гідності Церква виступила зі своїми людьми. Це була не просто акція; це був справжній вибух громадянської свідомості. "Церква завжди була матір’ю свого народу, вчила його несхитно стояти на своєму",— розповів він.
Під час цих подій, відчувалася нова роль Церкви в суспільстві. Без підтримки і довіри людей, можливо, ситуація складалася б зовсім інакше.
Церква під час пандемії COVID-19
Виклики та нові підходи
Пандемія поставила перед Церквою нові виклики: закриття храмів і вакцинація. "Це був момент розрізнення між змістом і формою",— згадав Блаженніший. Церква швидко адаптувалася, відкривши центри вакцинації у храмах, а також продовжуючи духовну опіку.
Діалог між релігіями
Серед різних підходів до пандемії, Церква знайшла розумну середину, спілкуючись з лікарями і дотримуючись їх порад. Ставки були високі, і в часи кризи священники показали відповідальність і прагнення допомогти людям.
Голос у війні
Звернення до народу
Під час повномасштабного вторгнення Блаженніший Святослав залишився в Києві і почав проводити щоденні звернення. "Це не було заплановано. Я відповідав на запити, демонструючи, що ми живі",— згадує він. Багато людей вбачали в його словах надію та підтримку.
Основні моменти звернень:
- Необхідність єдності: Святослав підкреслював, як важливо залишатися разом під час кризи.
- Голос підтримки: Звернення стали важливим джерелом сили та надії для багатьох.
- Відкритість до людей: "Нам слід бути меншими, але не незалежними,"— це ставлення стало унікальним у важкі часи.
Церква як гуманітарний центр
Роль у рятунку людей
Коли війна почалася, Церква почала рятувати людей. "Наш собор став ковчегом у Києві,"— згадує Блаженніший, описуючи, як до Церкви приходили люди з усіма своїми потребами. Гуманітарна допомога стала важливою частиною служіння Церкви, рятуючи життя багатьох.
Стосунки з державою
Співпраця без підпорядкування
Блаженніший Святослав наголошує, що голос Церкви лишається незалежним. "Ми ні в якому разі не є під контролем держави",— заявив він, підкреслюючи важливість автономії для релігійних установ. Водночас, у важливих питаннях, таких як war, Церква та держава можуть говорити в одному тоні.
Ці важливі стосунки між Церквою і владою формують нову політичну реальність та інформаційний простір.
Стосунки з Апостольською столицею
Діалог і довіра
Згадуючи про свій досвід спілкування з Ватиканом, Блаженніший Святослав зазначив, що його роль іноді була важкою. "Я стаю у центрі критики з обох сторін,"— зізнається він. Але глибока довіра до Апостольської столиці стає основою для подальшого діалогу.
Людські емоції
Важливість проявлення емоцій
На особисту ноті Блаженніший проводить паралелі зі своїм життям. "Не соромся бути людиною",— каже він, навчаючи нас випробуванням у часи болю і труднощів. "Сльози стають частиною найбільш щирої молитви".
Спадщина батьків
Уроки життя
Блаженніший завершив розмову спогадами про батьків, які залишили в ньому незабутні настанови: бути відповідальним, любити людей і ніколи не забувати про свою підготовленість.
Ці цінності та уроки, які передали йому близькі, формують не тільки його особистість, але й те, як сьогодні функціонує Церква в Україні та за її межами.
