Коли слова стають жестами: зворушлива історія хлопчика, який "заспівав" гімн України

Несподівана реакція мами: відео з гімном, що підкорило мережу

На платформі Тредс нещодавно з’явився допис Леоніли — мами, яка вразила своїм досвідом. В один момент, під час поїздки на громадському транспорті, вона записувала відео для свого чоловіка, та раптом помітила щось особливе: її 8-річний син Ефим, який не чує, виконує гімн України жестовою мовою. Цей момент став справжнім відкриттям, і почуття радості проникло в серце не лише матері, а й багатьох людей в мережі.

Леоніла розповіла, як цей зворушливий момент вплинув на її емоції. Вона визнає, що розвиток її сина в умовах сучасної України, особливо під час війни, має величезне значення. Важливо, щоб такі теми, як інклюзія, стали частиною повсякденного життя.

"Гімн України — більше, ніж просто слова"

Леоніла зазначила, що вона безмежно вдячна вчителям зі спеціальної школи номер 18 у Дніпровському районі Києва. Саме там Ефим вперше вжив слова "хвилина мовчання" і зрозумів, що гімн України — це не лише звуки, а й емоції, які потрібно відчувати. Навіть під час війни школа залишається відкритою, продовжуючи надавати дітям важливі знання.

Вчителі, чия відданість і праця допомагають дітям, заслуговують на особливу похвалу. Леоніла сама із сім’ї, в якій є порушення слуху, і розуміє, наскільки важливим є спільнота глухих. Діти потребують оточення, в якому можуть взаємодіяти з тими, хто схожий на них.

Реакція на вірусний допис

Значний резонанс допису Леоніли став для неї несподіванкою. Вона зазвичай обережно ставиться до публікацій, пов’язаних із дітьми, але з часом зрозуміла, що важливо документувати моменти, які залишаються в пам’яті. Несподівано, її публікація стала дуже популярною. Вона вважає, що глухота — це не хвороба, а особливість, і діти не відчувають себе "іншими".

"Волонтерство: життя з метою"

Леоніла активно займається волонтерством у "Міжнародному волонтерському фонді глухих "Чую серцем". Вона разом з командою допомагає людям з порушеннями слуху в Україні, доставляючи гуманітарну допомогу. У 2024 році вони працювали на сході, в містах Донеччини та Харківщини, надаючи допомогу людям, які найбільше її потребують.

"Сини, як дзеркало нашої душі"

Ефим також долучається до волонтерства. Зворушливо, як він запитав віцепрезидента фонду про форму. Це свідчить про те, що він росте в свідомості, що глухі можуть все. Важливо формувати впевненість у дітях — не словами, а прикладом.

"Книги як спосіб відновлення"

Леоніла працює на сайті idvf.org і веде соціальні мережі, розповідаючи про культуру глухих. В її книжковий клуб також входить особливий проект, покликаний розвивати читацьку культуру серед глухих. Для неї книги — це своєрідна гавань, де вона може відволіктися від нагальних проблем та відновити сили.

Історія Ефима нагадує, що навіть у складні часи народжується нове покоління, яке глибоко відчуває свою країну, його проблеми та цінності.