Верховний Суд України роз’яснив межі авторських прав у контексті спору щодо дизайну бланка службового посвідчення Національної поліції.
Суд звернув увагу на те, що у разі, коли графічний дизайн службового посвідчення затверджено уповноваженим державним органом для виконання ним офіційних функцій, держава не може залежати від волі приватного власника авторських прав при реалізації своїх функцій. Таке підпорядкування суперечить принципам конкуренції та ефективності проведення публічних закупівель.
Питання дизайну бланка службового посвідчення Національної поліції стало предметом розгляду у Верховному Суді після того, як державне поліграфічне підприємство, яке заявило себе творцем дизайну, пред’явило позовні вимоги. Зокрема, підприємство:
- вимагало заборонити іншій державній установі використовувати цей дизайн;
- порушувало питання про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди.
У відповідь на це відповідач подав зустрічний позов із проханням:
- визнати недійсним свідоцтво про реєстрацію авторського права;
- встановити відсутність у позивача майнових авторських прав на відповідний твір.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій відрізнялося: господарський суд першої інстанції задовольнив первісний позов і відмовив у задоволенні зустрічного, у той час як апеляційний суд скасував це рішення, відмовив у первісних позовних вимогах і задовольнив зустрічні.
Огляд касаційних скарг Верховним Судом призвів до скасування постанови апеляційного суду у частині задоволення зустрічного позову. Основні аргументи Верховного Суду були такими:
- Відповідно до Закону України «Про авторське право і суміжні права» від 23 грудня 1993 року № 3792-XII, правова охорона графічного зображення, розробленого позивачем, як об’єкта авторського права, припинена.
- Затверджений уповноваженим державним органом зразок службового посвідчення не може вважатися об’єктом приватної власності або предметом комерційних прав.
- Держава не повинна бути залежною від волі приватного власника авторських прав при виконанні своїх завдань, оскільки це суперечить засадам конкурентної боротьби та підриває ефективність публічних закупівель.
Суд також нагадав, що висновки апеляційного суду щодо ефективності способу захисту — визнання недійсним свідоцтва про реєстрацію авторського права та задоволення відповідної вимоги — є хибними.
В постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду наголошено, що:
- В правовій державі, відповідно до чинного законодавства та установленої процедури, затверджене уповноваженим органом графічне зображення службового посвідчення не може розглядатися як об’єкт приватної власності або комерційних прав у такому вигляді, що б обмежувало можливості державних інституцій його використовувати для реалізації функцій.
- Інше тлумачення призвело б до монополізації з боку приватної юридичної особи, що суперечить правовим засадам економічної конкуренції, ефективності публічних закупівель і створює ризики обмеження прав держави щодо вибору постачальника службових посвідчень.
- Визнання відсутності майнових прав у автора твору не є вдалим способом захисту інтересів, якщо не встановлено, що ці права передані іншій особі.
- Застосування недійсності реєстрації в інтелектуальній сфері як способу захисту є доречним лише у випадках, коли для набуття виключних прав передбачена реєстраційна система, і не забезпечує припинення порушення прав чи їх поновлення в інших ситуаціях.
Рішення Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду ухвалене 23 червня 2026 року у справі № 910/19775/23.
Для оперативного отримання актуальної інформації рекомендуємо підписатися на Telegram-канал t.me/sudua, а також стежити за оновленнями на Google Новини SUD.UA, у VIBER, WhatsApp, Facebook та Instagram. Це дозволить завжди бути в курсі найважливіших юридичних подій.
